Сучасна людина не уявляє свого життя без електрики. Телефонам, комп’ютерам, телевізорам та навіть банальній лампі на столі треба для роботи використовувати електрику. Безумовно, цю енергію необхідно якось отримувати. Для цього людство придумало атомні електростанції, вітроелектростанції, сонячні електростанції, геотермальні електростанції та, звичайно ж, гідроелектростанції. При цьому менш небезпечними для навколишнього середовища і в той же час максимально ефективними якраз і є гідроелектростанції. Однією з головних ГЕС у Закарпатській області є Краснянська. Коли вона була збудована? Чому навколо неї багато суперечок та судових засідань? І де вона розташована? Про це і йтиметься далі у статті на uzhhorod.name.
Що за Краснянська ГЕС?
Краснянська ГЕС – це невелика гідроелектростанція, яка розташована у Закарпатській області. Розташована вона на струмку Красношурка, притоці Тересви, біля села Красна Тячівського району. Від назви цього села і походить назва гідроелектростанції.
Краснянська ГЕС є досить молодою. Її збудували лише у січні 2011 року. Власником станції є “Укрелектробуд”, який є складовою енергетичної компанії “Ренер”. Того ж 2011 року потужність Краснянської гідроелектростанції становила близько 0,8 МВт. Через два роки після цього було добудовано ще одну турбіну, потужність, якої склала 0,3 МВт. Робота станції відбувається за допомогою програмованого логічного контролера. Саме завдяки його роботі станція працює в автономному режимі і їй потрібне лише періодичне обслуговування. Звичайно ж, на станції передбачено ручний режим роботи, але його використовують дуже рідко, щоб грошей на її обслуговування йшло якнайменше.
Краснянська ГЕС є дериваційним або змішаним типом станції. Сенс у тому, що у станції використовується підпірна гребля. Довжина деривації становить близько 1850 метрів, а діаметр трубопроводу – приблизно 1,2 метра.
Проблеми з Краснянською ГЕС
Основною причиною суперечок навколо Краснянської гідроелектростанції є те, що вона не пройшла процедуру оцінки впливу на навколишнє середовище та не має погодження із Закарпатським облводгоспом. Також не було отримано дозволу від головного державного управління охорони з питань використання та відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області.
Чому так сталося? Річ у тім, що суттєву проблему складає саме процедура узгодження проєкту будівництва малих ГЕС. Для цього мають бути відповідні законодавчі запобіжники, які б не дозволяли проєктувати та будувати подібні ГЕС. Оцінки впливу на довкілля здійснюють найчастіше приватні організації, які мають ліцензію від Мінрегіонбуду та кожна з них у суперництві з іншою, що створює місцями нездорову конкуренцію. Саме тому у висновках в деяких випадках не дуже правдива інформація. Усі організації зазвичай дуже лояльно ставляться до замовника. Наприклад, у висновку оцінка впливу на довкілля однієї із закарпатських міні-ГЕС зазначено, що станція не має жодного шкідливого впливу на навколишнє середовище. Таких даних не може бути, адже ГЕС мають певний вплив на довкілля. У річках можуть бути види риб та рослин, які занесені до “Червоної книги України”. ГЕС може вплинути на знищення подібних видів флори та фауни, що, звичайно ж, може дуже негативно вплинути і на самих людей, які живуть в Закарпатській області.
Раніше такі оцінки впливу на довкілля проходили додатково через управління екології, де проводили державну екологічну експертизу. На цьому етапі держава сама могла зупинити процес оформлення документів на будівництво. На рішення про будівництво ГЕС можна було впливати, а документи, у свою чергу, були публічними. Вже понад десять років оцінку впливу на довкілля проводять приватні установи, ліцензовані Мінрегіонбудом. Випросити документ практично неможливо, що накладає певні обмеження.
Виходить патова ситуація, коли людина хоче щось побудувати, вона це може зробити безперешкодно. У 2015 році на Закарпатті існувало вже чотири маленькі ГЕС. Першу збудували в селі Білін Рахівського району, друга якраз таки, Краснянська, та дві, розташовані у Перечинському районі.
Що думають місцеві жителі?
Отже, загалом більшість людей проти будівництва електростанцій. Компаніям доводиться випрошувати у місцевих жителів дозволи на будівництво. Наприклад, на річці Шипіт збудовано дві малі гідроелектростанції та тут люди отримують безкоштовні кіловати електроенергії.
За словами місцевих жителів, громада села була не дуже рада будівництву першої ГЕС. Але коли заговорили за другу, всі почали категорично заперечувати таку необхідність. Допомогла лише обіцянка саме тих самих безкоштовних кіловатів. Це був єдиний спосіб у компанії з будівництва гідроелектростанцій реалізувати свій план.
Будь-яка компанія і з цього боку діє офіційно. З кожним мешканцем села укладався договір та відкритий спеціальний рахунок, куди щомісяця перераховуються гроші в районі 90 гривень. Кіловати в межах цієї суми для мешканців села безкоштовні.
Чи задоволені місцеві мешканці таким? Насправді не до кінця, адже через малі гідроелектростанції, наприклад, відбуваються періодичні затоплення. Таке сталося і неподалік Краснянської ГЕС. У селі Красне Тячівського району було затоплено чотири будинки місцевих мешканців, а також частково вулиці. Саме тому, з одного боку, якісь плюси у будівництві ГЕС як для місцевих жителів, так і для всіх закарпатців є, але й негативних моментів вистачає.
Які методи боротьби із Краснянською ГЕС?
Слухання із приводу закриття Краснянської ГЕС проводились у Закарпатській області неодноразово. Метою таких слухань є обговорення із товариством села усіх плюсів та мінусів у разі будівництва гідроелектростанції. Інженери та представники компаній, звичайно ж, представляють усі позитивні сторони такого будівництва. Тому на запитання людей щодо того, а які негативні наслідки може мати будівництво, привело багатьох у ступор.
На слуханнях зазвичай присутні також і представники рибоохорони, які висловили негативну думку з приводу будівництва гідроелектростанцій. Під час таких засідань представники рибоохорони намагається обговорити не лише питання природоохоронного штибу, а й рекреаційного та соціального характеру, що важливо для віддалених гірських сіл. Але насправді більшість людей не дуже зацікавлені в таких питаннях.
У протоколі за результатами голосування також можна побачити, що проти будівництва гідроелектростанцій голосують переважно представники органів рибоохорони. Для них такі природоохоронні питання дуже важливі. Це необхідно, як згадувалося вище, щоб деякі види риб та рослин не зникли назавжди, а також, щоб інші види не потрапляли до Червоної книги України. Саме тому Краснянська гідроелектростанція дуже небезпечна для природи, але водночас необхідна багатьом людям, адже забезпечує їх електрикою. Ця проблема не вирішена й досі. Багато хто не розуміє, як краще буде для самої області, адже електроенергія потрібна всім і в той самий час є великий страх, що все може вийти з-під контролю. Але суди з приводу Краснянської та інших ГЕС проходять вже досить багато років.