Напевне, ви таки знаєте, що означає вираз “занесені до Червоної книги”. Так-от, за певних причин, які часто спричиняє саме людство, живі організми чи то рослини, чи то, як у нашому випадку, тварини перебувають під загрозою зникнення на території деякої держави, пише сайт uzhhorod.name. Червонокнижників знати важливо. Ось тому сьогодні ви маєте змогу дізнатися про них більше, а ми додамо ілюстрації для наочності!
Беркут
Цей птах проживає на території Євразії й Північної Америки. В Україні він також є! Щоправда, оселяється лиш у високогірних областях карпатського краю: Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Закарпатській. Загалом беркуту найліпше підходять умови гір помірного кліматичного поясу, ось тому він і поширений цією місцевістю.
Варто зазначити, беркут надзвичайно вірний, бо ж, обравши партнера, птах присвячує своє життя створенню сім’ї лиш із ним. От, як бачите, найбільший орел виявився ще тим моногамом.
А тепер трохи про зовнішні характеристики птаха. Розмах крил беркута становить, уявіть собі на хвилину, понад 2 метри, а його вага може сягати до 7 кілограмів. Пір’я дорослого орла забарвлене у темно-бурий колір, хоча при тому ж загривок і задня частина шиї мають дещо рудуватий відтінок. Широкий хвіст, невелика голова, гострий закручений дзьоб, дужі нижні кінцівки – все це описує беркута якнайліпше.
Цей птах, як зазначають, веде осілий лад, зайнявши достатньо чималу ділянку для домашнього господарювання. Таким чином нерідко території родин перетинаються, але хазяїни між собою не ведуть як такої спільної праці.
Вражаючим також є те, що голова красеня-орла здатна повертатися на 270 градусів, а то таки нічогенько, правда?
На кінець зазначимо, беркута зачасто використовують у мисливських цілях, адже при полюванні він є незамінним помічником. Їх виловлюють ще малими й привчають до побуту людини, але це той птах, який має перебувати в дикій природі, де, ширяючи між хмар, є частиною ланцюга життя.
Ведмідь бурий
Бажаєте дізнатися, хто є найбільшим хижаком з усієї території Європи? Чи, можливо, уже знаєте? Так-от, саме ведмідь бурий відзначений почесним званням найбільшого хижака Європи. Натрапити на цю тварину можна лише у карпатському краї, хоч раніше його популяція поширювалася всією територією нашої неньки. До речі, до Червоної книги України цю тварину внесли лиш у 2003 році.
Харчування цього хижака навдивовижу на 40-60% складається з рослинних продуктів: трав’янистих рослин, їх пагонів, коріння, ягід та горіхів. Решта відсотків – це комахи, рептилії та деякі ссавці. Тільки от чи не виникло у вас запитання, а де ж серед цього переліку мед? Не менш важливим в раціоні бурого ведмедя є саме ці ласощі, бо ж смакує то дійсно винятково. Уявіть собі, органолептика тварини розвинена настільки, що за кілометр ведмідь відчуває солодкий аромат, та нерідко вирушає в дорогу за смаколиками чи то диких бджіл, чи то до людської пасіки.
Цікавим фактом є й те, що на Закарпатті особливо лагідно звикли кликати бурого ведмедя – “вуйко”, а власне сам хижак вагою до пів тонни зайняв провідне місце у регіональній міфології.
Дятел білоспинний
Зустріти цього птаха в Україні стає можливим у лісовій та зрідка лісостеповій зонах. Світлі праліси зі значною кількістю сухих дерев – саме те місце, де білоспинний дятел почуває себе в комфорті. Та й не дивно, що для домівки цей птах обирає березові ліси чи ті, де переважає бук, ясен, тополя, вільха, дуб, клен, бо ж то краса неймовірна! Також оселяється в заплавах річок, болотних місцевостях, серед гір або ж хвойних лісів, у яких є чимало повалених дерев.
Варто додати, дятел білоспинний є найбільшим представником свого роду. Час від часу його можуть сплутати зі строкатим. Розмах крил цього дятла становить близько пів метра, а сам він заввишки 26-31 см. Самця та самку легко розпізнати за кольором чола: у представника чоловічої статі воно червоне, у жіночої – чорне.
Основою поживи дятла білоспинного є личинки великих комах, які птах відшукує під корою та у струхлявілих деревах. Домінують у їхньому раціоні жуки-вусачі, різноманітні личинки та лялечки молі. Крім того, їжею для птаха можуть стати короїди, листоїди, довгоносики, туруни, ковалики, златки й пластинчастовусі.
Жук-олень
Жук-олень розповсюджений всією територією України, а також Європою, окрім її західної частини, та Північною Африкою, та все ж попри цей факт ареал комахи знаходиться під загрозою зникнення. Думаємо ви погодитеся із нами, більш відомого жука, якого не сплутаєш із будь-яким іншим, назвати неможливо.
Проживає цей жук у широколистяних і мішаних лісах, де зростає дуб. Також його можна побачити у дібровах і байраках на півночі, сході й у центрі України. До того ж, старі дуби – це місце, де личинки жука розвиваються і проживають до семирічного віку, живлячись корою дерева.
Цікавим є й те, що самку та самця легко розрізнити за розмірами мандибул. У представника чоловічої статі роги більші, а відповідно в жіночої – менші. Та й то не є дивиною, адже самці, влаштовуючи поєдинки, використовують мандибули, як власну беззаперечну зброю й захист.
Варто зазначити, жук-олень, або як його ще називають рогач звичайний, чудово літає на висоті від 1 до 10 метрів. Поживою для тварини зазвичай є соки пошкоджених дерев: дуба, бука, берези.
Лелека чорний
Чи чули ви, що цього птаха почасту називають загадковим? Все це тому, що на відміну від свого білого родича чорний лелека неймовірно завбачливий! Цей красень не селиться поруч із людськими хатами й так легко його не помітиш. Загалом, як ви вже зрозуміли з контексту, птах веде відлюдькуватий спосіб життя та є таким собі інтровертом.
Так-от, довжина тіла птаха сягає близько 1 метра, тоді як розмах крил є аж у два рази більшим. Гніздиться чорний лелека на висоті 6-20 метрів у кронах старих дерев, що використовувалися його попередниками протягом минулих років.
Яйця, що переважно кількісно становлять 2-6 штук, висиджують самець і самка по черзі впродовж 35-45 діб. За два місяці після народження потомство розпочинає власний політ. Поживою ж для цих лелек є риба, земноводні, а також комахи, плазуни й деякі гризуни.
В Україні, як вказано у третьому виданні Червоної книги, чорних лелек налічується орієнтовно 400-450 пар, але, пізніші дослідження вказують, їх кількість більша.
Махаон
Цього метелика в Україні, беззаперечно, знають усі, однак він занесений до Червоної книги й зустрічається досить-таки рідко.
Політ махаонів триває з квітня по вересень.
На світлині помітно, що крила метелика забарвлені у світло жовтий колір, а на них видніються ряд синіх та дві оранжеві цятки. Луки, парки, узбіччя доріг, ліси та сади є зручними для махаона та досить вигідними. Цікаво, чому ж так? Так-от, самці цих метеликів навмисно обирають місце, де їх справді буде видно, тоді як самки летять у довільному напрямку доти, доки не зустрінуть власну пару. Ось така історія кохання в цих неймовірних красенів.
Нетопир Натузіуса
Поширюється популяція нетопира Натузіуса західною, східною, південною частинами Європи, Малою Азією та Кавказом. Якщо ж говорити про територію нашої держави, то цей кажан розповсюджений дійсно всюди.
Ліси чи ділянки поблизу водойм і боліт, а інколи й населені пункти, слугують домівкою для цього кажана. Дупла дерев, горища будинків – ідеальна схованка для нетопира. Маневри, що робить кажан в польоті за здобиччю неймовірні, а поживою для нього можуть бути двокрилі, перетинчастокрилі, сітчастокрилі комахи, метелики та жуки.
Характерними для нетопира Натузіуса є саме заокругленні вушка, які за своєю будовою є більш довгими, ніж широкими. На спині хутро темного рудуватого відтінку, тоді як на череві воно світліше. Загалом довжина тіла кажана становить від чотирьох до шести сантиметрів.
Полоз лісовий
Полоз лісовий, або ж ще як його називають полоз ескулапів, є найдовшою змією Європи. Та, слід зазначити, попри свій громіздкий вигляд, він є вповні безпечним. Тварина просто-таки не є отруйною. Укус полоза також не несе грандіозної загрози, бо він не здатен сильно прокусити шкіру за своєю фізіологією, але коли таке сталося, рану необхідно промити мильним розчином, щоб запобігти потраплянню інфекції.
Такі змії поширені переважною частиною Європи, а от в Україні вони водяться на південно-західній ділянці карпатського регіону, найчастіше обираючи вологі лісові місцевості зі значною часткою каменів, рослинності та власне ймовірних сховків. Здатність до переховування полози використовують для самозахисту в першу чергу від хижаків.
Ескулап, беззаперечно, має можливість підійматися вертикальними поверхнями та, звичайно, уникає спеки, ховаючись у затінку. У нього не виникає бажання перетинатися з людьми. За ліпше вже вважає побути у своєму сховку або втекти від очей публіки, ніж атакувати без загрози для власного життя.
Молодші представники виду живляться комахами, малими гризунами і ящірками, тоді як старші – щурами, землерийками, кротами, птахами та їхніми яйцями.
Цікавим фактом відзначимо й те, що українська назва змії – ескулап – походить від давньогрецького бога лікування Ескулапа, а все тому, що ці тварини, взявши за звичку ховатися у таких храмах, з часом стали асоціацією з божественним. До речі, ті самі полози зображені на медичній символіці.
Рись євразійська
Найбільша кішка Європи прямісінько перед вами на світлині вище. Так-так, рись і є тією самою рекордсменкою! Важить ця красуня до 40 кілограмів, а довжина її тіла може сягати в межах від 80 до 130 сантиметрів.
Відповідно до власної родини – котячі – вона має гострий зір, особливо за нічних годин, і відмінний слух. Це допомагає їй полювати, насамперед у сутінках, і відчувати небезпеку, попри значну дистанцію. Вона прекрасно пристосована до скелястої місцевості, завдяки дужим кінцівкам і гострим кігтям має змогу спокійно лазити та здійснювати стрибки.
Рись як і лелека чорний полюбляє бути на самоті, якомога далі від чужих очей і всяких небезпек. Але, варто зазначити, кішка цікавиться людським життям і побутом, тому час від часу осторонь спостерігає. Звісно, рись євразійська є хижою твариною. Нападати на людей не є її ключовою метою, оскільки це реально лиш в разі самозахисту.
Поживою для рисі, головним чином, є менші ссавці, деякі гризуни, птахи, а зрідка олені та кабани. Як зазначалося раніше, для людини рись не несе видимої загрози, а от навпаки ще б пак так! Плямисте хутро, що забарвлене в сіро-руді відтінки, цінується здавна, здобувши славу неперевершеної розкоші та матеріалу для пошиття дорогого вбрання й аксесуарів. До Червоної книги України цю тварину занесли у 1994 році.
Савка білоголова
Не дарма цю качку вважають найгарнішою зі своєї родини, чи не так? До того ж, за свідченнями фахівців, прекрасна білоголова савка є найрідкіснішою серед водоплавних тварин.
Степи Європи та Азії, а також північний захід Африки, слугують домом для савки майже цілорічно. В Україні ареал пташки поширений переважно на півдні: Запоріжжя та Кримський пів острів. Час від часу її помічали в Дніпропетровській, Закарпатській, Волинській і Харківській областях. Варто зазначити, на території нашої держави білоспинна савка зустрічається як перелітний вид.
Під час шлюбного періоду самець вирізняється яскраво-блакитним забарвленням дзьоба, а в інший час – звичайним сірим. Голова у представників чоловічої статі біла з чорною шапочкою, тоді як в жіночої – із бурою. Загалом пір’я самки сіро-рудовате, а самця більш сіро-буре.
Цікавим є й те, що дійсно все життя тварини прив’язане до водойми, хоч пташка непогано літає та може повільно ходити сушею. Також часто ви можете побачити савку з піднятим на 45-90 градусів хвостом – ось така її своєрідна особливість. Ця тварина відмінний плавець, а пірнає взагалі дуже тихо. Харчується савка комахами, молюсками, черв’яками, ракоподібними, насінинами й листям водних рослин.
Саламандра плямиста
Окрім як саламандра плямиста, її також називають вогняною ящіркою, дощівкою, ящуром, сисаком і сисмолоком. Ця тварина розповсюджена переважно Західною, Північною Європою, а також частково Східною, обмежуючись Прикарпаттям. На території нашої неньки саламандру плямисту у більшості випадків можливо зустріти в мішаних, листяних, зрідка хвойних лісах закарпатського краю. Зволожені місцевості, особливо ті, де є мох, найбільш до вподоби ящірці.
Маючи велику кулеподібну голову, вогняна саламандра відзначається незграбністю, спричиненою будовою тулуба. Тіло, що власною довжиною сягає 14-18 сантиметрів, є більшим за хвіст, а ті чималі за розміром милі очі забути справді важко.
Чорне тіло покрите яскраво-гарячими жовтими плямами, що мають неправильну форму. Мінливість у забарвленні шкіри помітна суттєво. Варто додати, у кожної вогняної ящірки вони унікальні як за розташуванням, так і за формою.
Ця тварина прив’язана до своєї території, тому неохоче мандрує далеко з місцини, на якій проживає. До речі, це було виявлено за результатами досліджень на території Карпатського біосферного заповідника. Відмітивши певну кількість тварин популяції на деякій відзначеній земельній ділянці, вчені повернулися через рік і з’ясували, що лише 20% перемістилися на відстань близько 20 метрів.
Цікавим є й те, що на шкірі вогняної саламандри є залози з отрутою. Для самої тварини вона виконує як захисну функцію, так і антибактеріальну. Достатньо дози за розміром 1,2 мкг, щоб ссавець масою в 1 кілограм зазнав смерті через порушення нормального функціонування нервової системи. Уявляєте?
Безліч із цих унікальних тварин гинуть саме через втручання людини, що проявляється у вирубуванні лісів, висушуванні болотних місцевостей, скиданні забрудників у водойми та взагалі недбайливому ставленні до екології. І все те за великим рахунком діється, заради власної вигоди.
Хіба не варто нам задуматися про те, що ми робимо для природи, яка своєю чергою дає нам необхідні для життя речі? Чи не слід турбуватися про елементарні умови, що сприятимуть відродженню популяцій тварин, занесених до Червоної книги України? Щось грандіозне завжди розпочинається з малого!
Що ви думаєте щодо цієї тематики? Чи вагомим для вас є збереження видів, занесених до Червоної книги України? Пізнавайте більше разом із нами та обов’язково діляться власною думкою.
Джерела:
- https://redbook-ua.org/animals/region/zakarpatska
- https://pernatidruzi.org.ua/berkut_aquila_chrysaetos.html
- https://wwf.ua/our-work/wildlife/brown-bear/
- https://pernatidruzi.org.ua/dyatel_bilospynnyi_dendrocopos_leucotos.html
- https://uncg.org.ua/projects/zaluchennya-gromadskosti/lucanus/lucanus-info/
- https://yavorivskyi-park.in.ua/chornyy-leleka/
- https://uncg.org.ua/projects/zaluchennya-gromadskosti/machaon/info-mahaon/
- http://svitdovkola.com.ua/poloz-eskulapiv/
- https://wwf.ua/our-work/wildlife/lynx-lynx/
- https://day.kyiv.ua/article/naprykintsi-dnya/biloholova-savka-z-chervonoyi-knyhy
- http://zemnovodni.org.ua/salamandra_salamandra.html#google_vignette