Літня тепла пора – здавалося б, небезпек значно менше, ніж взимку, пише сайт uzhhorod.name. Але що, як врахувати такий чинник як отруйні рослини дикої природи, до якої ми так полюбляємо мандрувати, маючи трохи вільного часу в спекотний день? Багатьом же кортить прогулятися дібровою по гриби та ягоди чи ж влаштувати наметовий табір посеред лісової галявини, чи не так? Тому й варто нам таки пригадати, яких же рослин слід уникати в закарпатському краї.
Вовчі ягоди
Ця рослина відома за своїми варіативними назвами: вовче лико, вовчі ягоди. Як зазначають фахівці, навіть дотики до певних частин куща можуть спричинити висипи й різноманітні подразнення шкіри. Власне сам сік вовчих ягід – справжня смертельна отрута для людського організму. Та й безглуздо говорити далі про небезпеку вовчого лика, не згадавши той факт, що поживою для тварин загалом кущ, а також його плоди, просто-таки не є. Тож лишень уявіть собі реальність, коли більшість отруйних для людини речей можуть бути навпаки корисними для мешканців дикої природи, але це точно не про вовчі ягоди! Ось тому варто знати як виглядає вовче лико.
Проростає цей чагарник у змішаних лісах. Навесні вовче лико розцвітає рожевими, подібними до бузку, квітами, що мають тонкий аромат гіацинта. Та гілля, яке так дивовижно прикрашає цвітіння, ще безлисте, але це пояснює певна легенда. Тому читайте далі, аби дізнатися цікавинку.
Звірі ще в давні часи вирішили, що потрібно рослинам імена дати, та й з цього приводу скликали раду. Вовк не зміг прийти вчасно. Побачивши, як інші тварини без нього вирішують важливу справу, розлютився не на жарт. Кора найближчого чагарнику кігті вовка відчула, відтоді його й прозвали вовчим ликом.
Восени півтораметровий кущ має характерні яскраво забарвлені червоні ягоди, які незвично прикріплюються прямісінько до стебла рослини. Вважається, що смертельно отруйним є поїдання ягід у кількості 10-15 штук, але навіть декілька плодів спричиняють отруєння. Варто відзначити симптоми інтоксикації: тремтіння верхніх кінцівок, розширення зіниць, блювота, діарея, набряк слизових оболонок ротової порожнини та носогорла, втрата свідомості. Летальні випадки теж є можливими насамперед через невчасну медичну допомогу чи значну дозу отрути. Щоб детальніше розгледіти й запам’ятати подану інформацію, пропонуємо до вашої уваги наступну світлину:
Аконіт
Аконіт, що також відомий як борець, налічує 19 різновидностей на території України. Десять із них є розповсюдженими в Карпатах. Всі варіації надто подібні між собою й не менш отруйні, тому в загальному їх називають аконітами. Багаторічна трав’яниста рослина може досягати близько двох метрів заввишки.
З давніх-давен борець застосовувався як смертельна зброя. Разючим зазначимо й те, що токсичність рослини виявляється навіть при дотику до неї, бо ж отрута просто-напросто всмоктується через шкірні покриви та слизові оболонки.
Воронець колосистий
Саме чорні ягоди цієї рослини є надзвичайно отруйними. Також, варто відзначити, що застосування воронця колосистого в лікарських засобах є можливим, але це здійснюється лиш кваліфікованими спеціалістами.
Загалом ця рослина є рідкісною й зростає в чагарниках і лісових масивах.
Конвалія
Здавалося б, гарні квіти, та й годі. Хіба не так вважає чи не кожна друга людина, яка на власні очі бачила цвітіння цієї рослини? Ніжні білі квіти, що зокрема мають виразний і ще б пак приємний аромат, з’являються у весняну пору переважно у мішаних і листяних лісах.
Мабуть, для багатьох конвалії такий же провісник тепла, як підсніжники. Тільки от квітне вона у травні протягом 15-20 діб, чекаючи, коли ж все-таки температура навколишнього середовища настане по-справжньому літньою. Тому й не дивно, що цю квітку вважають провісником тепла, адже дійсно з її цвітінням розпочинається літо!
Коли білі квіти перецвіли, формуються яскраво-помаранчеві чи червоні ягоди кулястої форми. Плоди, що можуть дуже довго зберігатися, а також інші частини рослини, є досить отруйними, та при цьому ж для бурундуків та деяких видів птахів це стає поживою.
Ягоди конвалії ви маєте змогу побачити на наведеному нижче зображенні:
Виразний аромат цвіту конвалії не лише приємний, а може спричинити сильний головний біль. Тому важливо провітрювати приміщення, у якому є такі квіти, чи просто-таки не залишати їх у будинку.
Зважаючи на високу токсичність плодів, мусимо зазначити, як виявити можливе отруєння. Таким чином, до симптомів інтоксикації належать головний біль, запаморочення, нудота, блювота, сонливість і загальна слабкість, зниження частоти серцевих скорочень, втрата свідомості, судоми, мерехтіння перед очима.
Цікавим є і те, що про цю рослину налічується чимало дивовижних легенд і переказів. Одна із таких пояснює нам, чому власне плоди забарвлюються у помаранчевий колір, бувши спочатку зеленими. Оповідка свідчить, що коли настав час проводити весну, конвалія сильно хвилювалася й щиро оплакувала ту прекрасну пору року. Сльози, що котилися з очей, залишилися маленькими зеленими кульками при стеблині рослини. Тільки от коли настав час прощатися з літом, серце лісової красуні не витримало й полилася з нього кров, яка забарвила ті ягоди червоним.
Вороняче око
Вороняче око відоме за варіативними назвами: сухотник, хрещате зілля, ранник тощо. Така рослина, що заввишки сягає до пів метра, а саме 20-45 сантиметрів, виростає у мішаних та хвойних лісових масивах переважно серед інших чагарників.
Найотруйнішою частиною воронячого ока є саме чорний кулястий плід, що прикрашає вершок стебла. Власне рослина є невисокою, а її листя та кореневище є такими ж небезпечними, як і ягода. До речі, плід воронячого ока має характерний неприємний аромат та на смак гірчить.
Симптоми інтоксикації виявляються у розладі шлунка, порушенні серцевої діяльності, судомах та можливій зупинці дихання. Як зазначають фахівці, різні частини рослини інакше впливають на людський організм. Ягода перешкоджає правильній роботі серцевої системи, листя – нервової, тоді як корінь викликає постійні нудоту й блювоту. Та вороняче око зрідка застосовують із лікарською метою у практиці народної медицини.
На кінець про вороняче око слід нам легенду пригадати. Так-от, як говориться в тій оповідці, ще за тих часів, коли люди жили в гармонії з природою, трапилась одна вельми віддана дружба. Старий знахар, живши поруч із віковим дубом, якось врятував воронятко, що випало із дупла. Того птаха він доглянув, адже сильно любив тварин, а коли ж мале воронятко перетворилося у справжнього красеня-ворона, то стало вірним товаришем своєму рятівнику. Старий же не полишав птаха без уваги, та й научав чималої кількості простого й секретного. Але життя не вічне. Знахар із плином років помер. Ворону важко бути самотнім, він сумував за дідом і лив сльози гіркі на землю, а там, де впали вони, виростали отруйні ягоди. Досі люди говорять: той, хто скуштує ці плоди зазнає всіх мук, що не полишали розумного ворона після смерті товариша.
Блекота чорна
Рослина зокрема носить назви куряча сліпота, німиця, люлюк. Проростають ці квіти як бур’ян всією територією України. Блекота чорна дійсно росте де завгодно: в лісі, при узбіччі, у садках чи пустирях. Її квіти, що з’являються в період з серпня до пізньої осені, є схожими до суцвіть картоплі, а стебло клейкувате на дотик та з характерною пухнастістю.
Плоди блекоти чорної – то так звані двогнізді коробочки-глечики, всередині яких містяться насінинки, подібні до макових. Діти можуть спокійно відкрити напівкулясту кришку й всипати вміст до рота, вважаючи те просто забавою.
Серед симптомів інтоксикації можна виділити наступні: сухість в ротовій порожнині, судоми, незвичний блиск в очах, нудота, блювота, порушення серцевої діяльності та видимі шкірні висипання.
Джерела: