Кожен ужгородець памʼятає парк під замком по-різному. Старожили згадують його як перший міський парк та найбільший в місті майданчик з безліччю локації для спортивного дозвілля. Наступне покоління розказує, як вони весело проводили вечори з танцями та піснями просто неба. Жителі Ужгорода середнього віку, на жаль, памʼятають парк в період занепаду та навряд чи мають яскраві спогади, повʼязані з цим місцем. Зараз сюди частіше приходять з дітьми, бо тут зробили багато атракціонів та зон відпочинку, пише сайт uzhhorod.name.
Парк свого часу мав різні назви. В давні часи його звали Монашим садом. Історики вважають, що саме тут проводили свої збори та обряди ченці павлікіанського монастиря. Під час правління Другетів в Підзамковому парку був розташований звіринець. Тож його тоді так і називали. Знатні володарі замку ходили сюди на полювання, для них тут спеціально тримали диких звірів. Від тих часів лишився німий свідок – платан кленовидний, якому понад 500 років.
Він вважається найстарішим деревом Ужгорода. Говорять, що його було посаджено у XV ст. тодішнім володарем Ужгородського замку графом Філіпом Другетом. Він походив з Італії, тож ймовірно привіз з собою популярні на півдні рослини. З них зберігся лише цей велетенський платан. Прочитати про відому закохану пару з Ужгородського замку, Крістіну Чакі та Міклоша Берчені, можете в статті.
Потім територія значно зменшилась, місто все більше забудовувалося. Парк став виконувати інші завдання та здобував нові назви. Як це було, розказує prozahid
Спорт та танці: як все поєднувалось в одному парку
У 1858 році на місці колишнього графського звіринцю школярі однієї з ужгородських гімназій облаштували перший в місті спортивний майданчик. Було декілька окремих локацій для таких видів спорту: штовхання ядра, стрибки у висоту та довжину, гімнастика, легка та важка атлетика. Побудували навіть спеціальний деревʼяний будинок для інвентарю та роздягальні, але страшна повінь 1867 року все розтрощила. Про найтрагічнішу повінь на Закарпатті 1998 року читайте в статті.
У 70-х роках ХІХ століття парк назвали на честь громадського діяча Угорщини Іштвана Сечені. Тоді ж тут почалась серйозна забудова. Прямо поміж дерев зробили залізничну зупинку і навіть висадили вздовж колії алею з духмяних лип. Трохи пізніше з’явився готель із великим рестораном. Також в парку облаштували тир стрілецького товариства.
Але знову сталося лихо і всі нові будівлі були зруйновані, на цей раз вогнем. В парку з невідомих досі причин спалахнула сильна пожежа.
Лише на початку ХХ століття, в 1904 році, парк Сечені знов обновили: звели новий ресторан та готель, облаштували тенісні корти, спортивні майданчики та футбольне поле, яке стало відправною точкою започаткування відомого в наступні роки стадіону «Спартак».
Не забули й про пряме призначення паркової зони – активно почали займатись засадженням ґрунту, обрізкою дерев, збудували на території оранжерею та навіть звели будинок для садівників, які доглядали за зеленим фондом.
Після війни до парку часто приходили пари. І справді тут було дуже гарно та затишно. Чисті вимощені доріжки, охайні клумби, повсюди яскраві ліхтарі, танцмайданчик, на якому часто грав оркестр. Хто не любив танцювати, міг грати в шахи або насолоджуватись виступами різним творчих колективів, які виступали на сцені з дахом у вигляді мушлі.
Колишній звіринець перетворився на мінізоопарк. Там жили ведмеді, вовки, рисі та інші тварини.
Басейн на території парку – вдале рішення
В чехословацьку епоху в парку зʼявився басейн. Точну дату його відкриття встановити не вдалося. В різних джерелах вказують і 1929, і 1935, і 1938 рік. Якщо взяти до уваги, що територія парку вже не раз потерпала від паводків, рішення з басейном викликало великі сумніви. Але, як виявилось, це стало тим самим, чого не вистачало місту.
І в будні, і у вихідні тут було багато людей. Іноді кількість відвідувачів сягала тисячі.
У 1972 році тут тренувалась збірна СРСР з водного поло напередодні Олімпіади в Німеччині.
У 1980 році сюди знов повернулась олімпійська збірна, тож басейн і справді був дуже хорошим, якщо його визнали спортсмени такого високого рівня.
До того ж це був один з перших басейнів з підігрівом. Поруч збудували котельну та за допомогою вугілля підігрівали воду в холодну пору року. Навіть взимку тут можна було поплавати, воду доводили до 28 градусів.
Окремої уваги заслуговує відмінна фільтраційна система, яка дозволяла міняти воду в басейні лише раз на пів року. Це при тому, що він був відкритий і забруднювався дуже швидко.
Відкривався басейн о 6:00, зачинявся о 22:00. Зранку зазвичай приходили пенсіонери, люди з обмеженими можливостями, працівники заводів, мами з маленькими дітьми, після обіду вже проводили різні тренування.
На постійній основі басейн працював до 1996 року. Пуста бетонна чаша, яка за всі роки не підлягала жодному капітальному ремонту, почала руйнуватися.
Занепад парку у 80-х
Втрачати свою популярність Підзамковий парк почав у 80-х роках минулого століття. Цьому сприяло повільне зникнення самої культури гуляння у парках, а також розвиток телебачення.
Люди почали частіше проводити вечори біля телевізора, аніж на вулиці. До того ж не найкращі часи настали на Машинобудівному заводі, який утримував парк. Місцева влада була зайнята розбудовою нових парків: Перемоги та парку у Горянах біля кар’єру. На превеликий жаль, тоді ці проєкти так і не довели до кінця.
В парку під замком все частіше можна було зустріти військових з сусідньої частини та ромів, які теж жили неподалік. Між цими двома таборами постійно виникали непорозуміння та бійки. Люди просто стали боятися приходити сюди, особливо з дітьми. З цієї ж причини міліція звернулася до керівництва Машинобудівного заводу з проханням прибрати танцювальний майданчик з парку. Так і зробили. Звіринець також закрили через великі фінансові витрати на його утримання.
У 1989 році була спроба повернути Підзамковому парку минулу славу головного спортивного майданчика міста. Тоді там все прибрали, розчистили, відновили освітлення, лавочки, урни тощо. Провели дитячі Олімпійські ігри. Та на цьому все закінчилось. Підтримувати та розвивати парк не було кому.
З кожним роком ситуація лише погіршувалась: лампочки в ліхтарях ввечері не горіли, все поступово заростало чагарниками, дитячі майданчики занепали, театральні підмостки знесли.
Підзамковий парк у ХХІ столітті
Лише навесні 2011 року парк почали відроджувати самі ужгородці. Тоді понад 500 жителів міста вийшли на суботник, під час якого разом з комунальниками вони розчищали зарослі доріжки, вирубували чагарник, згрібали старе листя, фарбували лавочки, прибирали сухостій.
Тільки уявіть: з паркової зони вивезли 15 вантажівок зі сміттям. Трохи пізніше поставили огорожу, заасфальтували доріжки, встановили урни та лавочки. Парк став потроху оживати. Разом з тим почав зʼявлятись й інтерес підприємців. Зараз у парку є багато атракціонів, майданчиків, кав’ярні, пункти прокату різних видів транспорту, мотузкова дорога, тир тощо. Влітку тут особливо жваво та весело. Проводяться дитячі табори, квести, ужгородці приходять гуляти з дітьми, щоб сховатись від спеки.
Джерела: