Вода — одна із небезпечних стихій світу, яка може перемогти навіть вогонь. Коли стихія виходить з-під контролю, на людство можуть очікувати катастрофічні наслідки. У 1931 році в Китаї після сильної повені розлилася Жовта річка. Тоді водою було охоплено велику територію сільськогосподарських угідь. Паводок призвів до голоду, хвороб та масової смертності. Нараховують майже 3 мільйони загиблих, пише сайт uzhhorod.name.
У 1935 році великий паводок забрав приблизно 145 тисяч життів у тому ж Китаї. Внаслідок сильних дощів і танення снігу зі своїх берегів вийшла річка Янцзи. У 1970 році річка Бангладеш забрала життя понад 500 тисяч людей, а на річці Хуанхе (Китай) у 1887 році загинуло майже 2 мільйони.
В Україні паводки також мають значний вплив на життя людей та економіку, хоча масштаби цих катастроф зазвичай менші порівняно з найбільшими паводками в історії світу. Найвразливішим регіоном до води вважається Закарпаття. Однією з найбільших природних катастроф в сучасній історії України вважається паводок 1998 року. Паводок знищив понад 4,000 будинків і завдав серйозних економічних збитків, включаючи руйнування інфраструктури та сільськогосподарських угідь.
З перших вуст
Цю історію розповів один із працівників телефонного зв’язку. Аварійна бригада на той момент ліквідувала наслідки негоди поблизу села Вари. Команда із трьох монтерів та одного водія намагалася налагодити телефонну лінію до тамтешніх сіл, яку пошкодила інтенсивна злива та сильний вітер.
“Працювали посеред поля. Якраз тягнули лінію до села. Дуже дивно, що ми були далеко від річки Тиса, але її чомусь було чутно”, – поділився спогадами водій аварійної бригади Артур.
Підходячи вже до села, аварійна бригада побачила посеред поля дідуся на велосипеді, який закликав їх їхати звідси, адже повідомив, що Тиса вийшла з берегів. Працівники підприємства зв’язку почали збиратися, залишивши свою роботу на наступний день. На завершення трудового дня пішло хвилин п’ятнадцять, а на поле почала прибувати вода.
Про те, що річка Тиса вийшла з берегів, офіційно дізналися від керівництва, коли аварійну бригаду сповістили бути у повній готовності до ліквідації наслідків стихії.
Причини
90-ті роки минулого століття у світі спостерігався період підвищеної водності. Паводки охопили Німеччину, Польщу, Чехію та Словаччину. У деяких областях України також відбувалися невеликі підтоплення населених пунктів. Стосувалося це і Закарпаття. У 1992 та 1993 роках в області було підтоплено кілька господарських угідь. Згодом ситуація повторилася у 1995 році. Звичайно ж, влада мала більше уваги привертати до цієї проблеми. До 1998 року на Закарпатті ніяк не змінювалася екологічна ситуація, яка стосувалася водного господарства. Фіксувалися затори у руслах річок, які накопичувалися під час щорічних паводків.
У 1998 році на Закарпатті чекала складна гідрометеорологічна ситуація. Спочатку була дуже сніжна зима, а потім три пори року, які супроводжувалися дощами. Були сподівання на літо, але і воно було вологим. Дослідники повідомляли, що це спровокує зменшення водопоглинальної здатності ґрунту, і треба готуватися до підтоплень території області.
Можливо, ці усі застереження і були б взяті до уваги, але в Україні було вкрай нестабільне і недостатнє фінансування протипаводкових заходів. Зі 100% плану у будування дамб навколо річок реалізовано було лише 17%. У 1998 році інфраструктура водного господарства взагалі перебувала у катастрофічному стані. Це саме і називають однією із головних причин катастрофічних наслідків від паводка.
Вода прийшла
У листопаді в області фіксують різке погіршення погоди. З 4 листопада починає лити сильний дощ, який не зупинявся кілька днів. Русла річок Тиса, Теребля, Тересва, Боржава та Латориця почали стрімко наповнюватися. Ввечері 6 листопада вода у всіх річках дійшла до критичної позначки.
З перших годин на боротьбу зі стихією були залучені рятувальники та військовослужбовці Збройних Сил України. Коли перші підрозділи прибули до населених пунктів, то їх вже чекала жахлива картина. Будинки у воді, а люди у будинках. Одразу ж розпочалися евакуаційні заходи.
Усю рятувальну операцію треба було проводити з максимальною швидкістю. Вже 7 листопада президент України Леонід Кучма видає указ, в якому Закарпатську область визначили як зону надзвичайної екологічної ситуації. Міністерство надзвичайних ситуацій оперативно доставило в область 326 тисяч мішків із піском для нарощування механічної дамби. Ще 80 тисяч мішків було передано Україні від сусідньої Угорщини.
Водночас співробітники Державної служби з надзвичайних ситуацій та військовослужбовці евакуювали майже 20 тисяч людей із підтоплених населених пунктів. Аби розуміти масштаби стихії, то на 7 листопада було підтоплено майже 120 населених пунктів. У зоні стихійного лиха опинилося майже 350 тисяч людей.
Ліквідація
Всього на ліквідацію стихії було залучено 5777 осіб із різних підрозділів, 1155 одиниць різної техніки, 15 плавзасобів та 7 гелікоптерів МНС України. Одразу ж знайшлися і кошти із резервних фондів. Це не критика влади, а просто факт, адже своєчасне реагування на такі речі могло б значно зменшити наслідки катастрофи.
Підтримати Україну зголосилися і європейські країни. У Польщі ухвалили рішення виділити майже 2 мільйони доларів на ліквідацію наслідків повені. Японія надала 140 тисяч доларів, Словаччина 118 тисяч, Швейцарія 106,5 тисячі. Сполучені Штати Америки надали допомогу технікою та продовольчими товарами на суму 500 тисяч доларів, а Угорщина не лише надала допомогу, а й брала безпосередню участь у ліквідації стихії в перші дні.
Наслідки
Найбільше через паводок постраждали населені пункти Виноградівського, Берегівського, Мукачівського, Іршавського та Тячівського районів. В результаті катастрофи загинуло 17 осіб, а понад дві тисячі будинків було зруйновано.
Спільно з міжнародними партнерами вдалося збудувати 2349 житлових будинків. Придбано 318 квартир та капітально відремонтовано 12 тисяч 330 житлових приміщень. Також було споруджено 27 кілометрів захисних дамб та відбудовано 90 протипаводкових споруд.
Наслідками повені було зруйновано 103 кілометри доріг та 28 мостів. Їх також вдалося відновити. Також потрібно було реставрувати 2760 містків через гірські потоки.
Не встигли прийти до тями
Ліквідація наслідків повені 1998 року тривала до початку нового століття. У березні 2001 року на Закарпаття чекала ще одна катастрофа, яка взяла свій початок із території Угорщини. 6 березня 2001 року поблизу угорського села Тарпа стався прорив правобережної дамби на річці Тиса. Через це вода із річки почала надходити назад в Україну.
За кілька годин вода вже затопила 11 сіл Угорщини та 4 села України. На той момент українські надзвичайники вже були краще підготовлені до ліквідації стихійного лиха. Крім цього, Угорщина також надала на допомогу пересувні помпові станції. Для подолання паводка в той же день під’єдналася і Словаччина.
Вода у 2001 році забрала життя 9 людей, знищила будинки на території Берегівського та Ужгородського районів. Саме тоді Кабінет Міністрів України прийняв програму комплексного протипаводкового захисту у басейні річки Тиса. Після фінансування таких програм на Закарпатті зменшилася кількість паводків, а річка Тиса не завдає катастрофічних наслідків, якщо виходить із берегів.
У 2010 році із берегів вийшла річка Латориця. Тоді було підтоплено 8 населених пунктів, але вода дуже швидко зійшла. У 2015 році річка Тиса підтопила 22 населених пункти. Вода тоді зачепила в основному берегові території річки.