Ужгород має у своїй історії ще багацько загадок! Потроху ми з вами їх розкриваємо, еге ж? От сьогодні настав час розповісти вам про дивовижну липову алею, яка так влучно прикрашає саме серце Закарпаття. Кортить уже дізнатися більше, чи не так? Тому давайте розпочинати нашу унікальну мандрівку. Лише на хвилину уявіть собі, як, прогулюючись містом, ви потрапляєте туди, де “стелиться” цілий ряд, що начебто й не має кінця, із запашних квітучих лип, пише сайт uzhhorod.name. Це найнеймовірніше відчуття, яке тільки може бути. Та досить уже мріяти, ходімо все таки до головного!
Чим же така популярна ця місцина?
- Довжина липової алеї складає 2,2 кілометри, а площа аж цілий гектар, якою простягаються, насаджені у два ряди, зо 300 дерев.
- Станом на 2024 рік це диво відсвяткувало власний 96-річний ювілей. Для людини це великий період часу, та для лип, що здатні рости 3-4 століття, радше є юнацтвом.
- Спроєктували та висадили її чеські ботаніки. Вам вражаюче буде дізнатися, що, згідно з легендою, під однією із тих лип було сховано капсулу з настановами для майбутніх поколінь.
- Цікавинкою є й те, що різноманітні сорти дерева: кримські, американські, канадські й широколисті забезпечують його почергове цвітіння, розпочинаючи від травня й закінчуючи липнем. Це та ще краса, повірте нам, яку можна спостерігати протягом довготривалого часу! Та, мабуть, людям з алергією живеться невесело…
- Ви, напевне, навіть не задумуєтесь, та алея становить неабияку користь. Адже саме вона оберігає набережну Ужа від руйнування.
- Уявіть собі, вона сягає рекордної довжини, яку не спроможна перевершити ціла Європа!
- Зокрема, маючи відпочинок у цьому місці, вашій увазі постануть величавий колишній Губерніум – будівля цивільної управи Підкарпатської Русі, пам’ятник Августину Волошину, відомому як президент Карпатської України, Національний банк, стадіон “Авангард” та підвісний міст.
- Та змушені вас попередити! Набережна настільки популярна й до вподоби жителям міста, що знайти вільну крамницю або ж затишне місце, особливо у вихідні, – ще те випробування.
Хвилювання щодо липової алеї
Як же мило місцеві кличуть славетну липову алею – “Набкою”. Навіть вирішили порушити питання стосовно внесення її до спадщини ЮНЕСКО. Цей раз розпочнемо як слід, з початку! Насамперед, варто наголосити, коли до Ужгорода навідався із візитом прем’єр-міністр Володимир Гройсман, почувши ідею активістів та прогулявшись алеєю, він вирішив підтримати ініціативу й виділити кошти з метою ремонтних робіт окремих ділянок, що потребували реставрації. Але гроші мали бути використаними до кінця року, інакше вони повернулися б до центрального управління.
Та як завжди, існувало якесь але! Спершу проєкт реконструкції набережної включав лише оновлення пішохідної доріжки, сучасні лавиці, ліхтарі та квіти, згодом туди увійшла й обурлива деталь про риття 70 сантиметрової траншеї зовсім близько до лип. Як влучно зазначають місцеві, це пошкодило б кореневу систему прекрасних дерев, що в майбутньому стало би приводом для їх вирубування.
Активний протест розпочався у соцмережах, та не тільки! Коли навколо алеї з’явилося загородження, встановлене робітниками, що взялися за демонтаж бруківки, люди прогнали їх звідти, оскільки ті навіть не мали жодних дозволів, щоб підтверджували законність цих намірів.
Як зауважила активістка , представниця “Інституту міста Ужгород” Людмила Лівак: “Ми згодні з тим, що набережну ремонтувати потрібно. Але, зважаючи на те, що це улюблений громадський простір і цінний ареал, ми хочемо, аби він максимально зберігався в своєму вигляді, щоби історичне середовище було збережене, а не знищене”.
Тому небайдужі долею “Набки” люди вирішили почергово охороняти місцину й помалу збирати підписи для звернення до прем’єр-міністра, щоб відтермінувати втілення задуму. Довго не вдавалося ініціаторам владнати складнощі з владою, оскільки ті заявляли, що ситацію надто драматизують і кошти треба якнайшвидше використати. Тоді ж запустили кампанію #SaveNabka.
Проконсультувавшись з юристом Наталією Майстренко, з’ясувалося, що наявна можливість звернутися до суду та, як аргументувала жінка: “Тут є явні порушення”. Ось тоді місцеве управління й пішло на поступки, погодивши з спеціалістами додаток до договору про черговість робіт, а надалі залучивши експертів для дослідження стосовно матеріалу покриття пішохідної частини з метою збереження шансу номінування до списку спадщини ЮНЕСКО.
Ми маємо пишатися й берегти наше чудесне українське, не забувайте про це! Адже навіть десь там далеко від Батьківщини не завжди знайдеш подібну величаву красу.