Ця незвичайна памʼятка природи розташована в селі Уголька, що на Тячівщині, та є частиною Угольсько-Широколужанського заповідного масиву Карпатського біосферного заповідника. В порівнянні з іншими туристичними місцями Закарпаття, тут не так багато відвідувачів. Адже, щоб дістатися цієї краси, треба неабияк постаратися, пише сайт uzhhorod.name.
Пройти майже три години пішки по лісовій смузі з перепонами у вигляді підступних підйомів та похилих схилів – це виклик для справжніх цінувачів туристичних пригод. Але ті, хто наважиться дійти до величного карстового моста в глибині лісу, ті отримають безліч захопливих вражень та максимум задоволення.
Звідки взялось це диво природи
Колись давно на цьому місці була величезна вапнякова скеля. Як давно? Приблизно 150 млн. років тому – в той час, коли на нашій планеті панували динозаври. На території сучасних Карпат динозаври не водилися, бо всі ці гори колись були на дні стародавнього океану. Але як ви розумієте, вік у цієї памʼятки природи, про яку далі піде мова, солідний. Хочете дізнатися, де в Україні можна побачити ще одне стародавнє незвичайне утворення – базальтові стовпи, читайте статтю.
Тож, починалось все з великої скелі. А далі, як у відомій приказці – там, де вода камінь точить. Сотнями тисяч років вода стікала по цій скелі, розчиняючи м’яку вапнякову породу. Там, де щільність була найменша, утворювались різного розміру отвори, які поступово розширювалися та збільшувалися. В результаті скеля набула такої незвичної, трохи химерної форми. А сам міст утворився після обвалу однієї з печер, яку вимила вода. Дотепер ще продовжуються ерозійні процеси, і хто знає, яким буде цей міст багато років потому та чи буде взагалі?
Зазвичай вапняки – це порода, яка не притаманна цьому краю. Карпати – це більше про піщаники. Але природа вирішила зробити нам подарунок та додати місцевим пейзажам особливого шарму.
Легенди та містична атмосфера карстового моста
Дивлячись на це таємниче місце, мимоволі виникають думки про якісь містичні історії. Хтось бачить серед могутніх вапняних скель гігантське око, комусь вважається величезний розкритий рот.
Історики вважають, що саме тут в давнину було капище язичників. Вони любили обирати для своїх святилищ подібні величні місця на вершині, вбачали в масивному нагромадженні каменю силу природного божества. Якщо стати під мостом та голосно вигукнути щось, почуєте дивне та трохи моторошне відлуння.
Історію про ритуали язичників розповіли посли Івана Грозного, які саме тут, неподалік від цієї нерукотворною велетенською аркою, в 1566 році зупинились на привал. Делегація поверталася з Туреччини через Болгарію і вирішила відпочити в невеличкому селі (сучасна Уголька). Вони зупинилися в жіночому монастирі (зараз тут розташований чоловічий монастир), який заснували учні Кирила та Мефодія. Вночі посли прокинулись від дивних звуків, пішли дізнатись, що і де коїться, та натрапили на місцевих сонцепоклонників, які під незвичним мостом здійснювали обряди на честь бога сонця.
Ще одна легенда говорить, що під час війни карстовий міст в Угольці став схованкою та притулком для євреїв, які тікали від німців. Вони поселилися там у надії перечекати важкі часи, але їх знайшли та розстріляли на цьому місці у лісі.
Коли краще йти до моста
Досвідчені екскурсоводи радять на zakarpattya.net.ua обирати для подорожі до моста теплий та сухий весняний або осінній день. Важливо, щоб за декілька днів до походу погода також була стабільною, без дощу, бо в лісі вода сходить дуже повільно, тож дорога буде нелегкою.
Влітку також можна організувати цей похід, але знову ж таки – повинна бути комфортна протягом кількох днів температура та вологість. Уважно дослідіть прогноз, адже влітку часто буває, що гроза насувається просто незвідкіля, тільки світило сонце, як налетіла з гір хмара та миттєво пішов дощ.
Взимку все ж таки непідготованим та недосвідченим туристам краще не ризикувати. Маршрут складний, буває, що під масою снігу можна натрапити на вал дерев – це досить небезпечно.
Що стосується часу, виділіть для походу цілий день. Навряд чи після цієї подорожі у вас залишаться сили на інші пригоди. Та і для того, щоб відчути та побачити всю красу на шляху до мосту, знадобиться не мало часу.
Як добратися
Спочатку вам треба потрапити до с. Мала Уголька. Це можна зробити з районного центру – міста Тячів. До Тячева ходять автобуси з Ужгорода, а також потяги з Києва та Львова.
Якщо ви подорожуєте автомобілем, тримайтесь траси «Львів – Мукачево – Хуст». Їдете до с. Сокирниця, потім проїжджаєте ще два селища – Данилове та Золотарево – і повертаєте на автотрасу Т0720. Прямуєте до повороту ліворуч на село Угля, за ним вже також поворот ліворуч приведе вас до Малої Угольки.
Якщо ви їдете з Івано-Франківська, вам потрібна автотраса Н09, яка проходить через Яремче, Ясіню, Рахів та Солотвино. Після цього звертаєте на трасу Т0728 в селі Бедевля. Як побачите на вказівниках табличку «Ольхівці», майже приїхали. Повертаєте тут ліворуч на Углю, а звідти вже скоро буде і Мала Уголька,
Тут будьте уважні. Гугл-карти можуть вас заплутати. Щоб правильно приїхати на відправну точку, вбивайте в пошук таку локацію – «Угольське природоохоронне науково-дослідне відділення Карпатського біосферного заповідника».
Тут ви вже залишаєте автомобіль на КПП та вирушаєте в подорож пішки. Вхід на територію заповідника станом на 2023 рік складав 75 грн. В оплату також входить місце на стоянці та відвідування музею, присвяченого історії Карпатського біосферного заповідника.
Щоб дістатися мосту, вам треба йти праворуч від входу в заповідник, потім проходите невеликий місток, школу (колишній мисливський будиночок місцевого графа) та заходите в ліс. Трохи далі побачите старий млин, він досі працює. Поруч облаштовано маленьке кафе, де можна скуштувати, зокрема, мамалигу, яка перемелюється за допомогою дубового колеса цього млина.
Маршрут добре промарковано, заблукати тут важко. Відстань складає приблизно 2,2 км.
Що можна побачити шляхом до мосту
Майже весь маршрут проходить крізь праліси Карпат. На перший погляд, все це може здатися звичайними деревами, але ви маєте знати – вони входять до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Таких об’єктів всього 4 на всю Україну. Про ще одну унікальну природну памʼятку Карпат – синє око Закарпаття, озеро Бребенескул, читайте в статті.
Дорогою також ви зустрінете багато повалених дерев та ендеміків. До речі, колись папороті поміж скель були гігантськими деревами, а зараз скелі лишилися велетнями, а папороті в процесі еволюції стали маленькими чагарниками на їхніх схилах. Серед величезних старих буків можна побачити навіть тиси, про які писали древні історики.
На шляху до карстового мосту ви також зустрінете найбільшу печеру українських Карпат, глибина якої 46 метрів. Називається вона «Дружба» (колишня «Романія»). Довжина ходів всередині печери більше кілометра. Всередині завжди доволі прохолодно, від +5 до +8°С, та волого.
Вхід до печери розташовано на висоті 500 метрів у вигляді невеликої провалини овальної форми розміром 10х15 метрів. Щоб потрапити всередину, треба пройти кам’яний природний колодязь шириною 1,5-2 метрів і глибиною 20 метрів.
Тому вхід до «Дружби» огороджений з міркувань безпеки. Якщо ви хочете побачити печеру, треба отримати дозвіл в адміністрації заповідника. Та навіть з дозволом туди не можна заходити без супроводу спелеологів і без спорядження.
Менш екстремальним буде відвідування печери «Молочний камінь». Там не так небезпечно, але все одно краще також заручитись підтримкою місцевого супровідника, адже вам прийдеться зійти з основного маршруту, а серед лісу мобільний звʼязок дуже погано працює.
В кінці шляху обовʼязково підніміться на вершину скелі Чур. Там вас чекає неймовірний краєвид на долину, село Мала Уголька, Гутичний хребет та углянську котловину.
Джерела:
- https://karpatium.com.ua/hirski-masyvy/karstovyi-mist
- https://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/70171_skala-karstovyy-most.htm
- https://www.uzhgorod.net.ua/news/175806
- https://www.ukrinform.ua/amp/rubric-tourism/2822848-hatinka-na-derevi-j-karstovij-mist-turisticna-tacivsina-otrimala-promorolik.html
- https://zaktour.gov.ua/tours/top-10-route
- https://zaxid.net/pechera_druzhba_n1374226