У кожному регіоні є свої корисні копалини чи якісь природні ресурси. На Закарпатті одними з головних є сіль, природний газ та, звичайно ж, деревина. Тому не дивно, що деревину на Закарпатті використовували з давніх-давен в абсолютно різних галузях виробництва. Та й сам видобуток деревини у різні часи здійснювався по-різному. То де ж використовується закарпатська деревина? Як рубали ліси раніше і зараз? І як деревину використовують самі закарпатці? Про це і йтиметься у статті на uzhhorod.name.
Загальні відомості
Найбільшим багатством закарпатського краю є ліси. Ліси займають приблизно половину всієї території Закарпаття, а лісові землі становлять приблизно 53%. Це закономірно і цілком виправдано, тому що ліси розташовуються переважно в горах, на крутих схилах. Лише приблизно 17% дерев розташовані на рівнинах та пологих схилах, крутістю приблизно до 15 градусів. Варто також відзначити, що в області за такої високої лісистості середній річний змив ґрунту становить 0,5 сантиметрів. Понад 4,5 мільйона тонн мелозему та поживних речовин, які щорічно виноситься річками за межі області.
Вся гірська система Карпат розташована у центрі Європи та є впливовим кліматорегулюючим чинником континенту. Протягом багатьох тисячоліть земля була покрита густими лісами – найпотужнішим типом рослинного покриву землі, які у кінцевому результаті, створювали комфортні умови проживання людей та відчутно впливали на культуру Закарпатського краю. Лісові масиви Карпат почали формуватись ще в ранньому голоцені, а це приблизно 10-12 тисяч років тому. Протягом багатьох тисячоліть гори заселяли лісові породи, які оточують закарпатців і зараз. Вперше з лісових порід з’явилася вільха клейка, або ж чорна, а останньою в Карпати мігрувала на північний захід ялиця біла. Ліси, які формували ґрунтові умови для всього рослинного та тваринного світу. Ліси Закарпатської області розташовані на різних висотних зонах.
Пори року та сила течії
Досить давно на карпатських річках не існувало штучних водозбірників. У цей час терміни лісосплаву повністю залежали від природних і кліматичних умов. Після зведення клявз транспортування лісу за допомогою сили води стало можливим у період всього весняно-осіннього періоду. Основну масу лісоматеріалів сплавляли в період із квітня до липня. У період із серпня по жовтень масштаби транспортування деревини водними шляхами зменшувалися в рази.
Але деякі роки сплав лісу проходив навіть у листопаді. Так у 1896 році сплав здійснювали на річці Стрий, а у 1903 на річках Лімниці, Свічки, Стрий та Бистриці Солотвинській. У 1898 та 1903 роках річкою Стрий сплавили 24 плоти навіть у грудні. Іноді сплав лісу відбувався з березня.
Вирубування лісів у XIX столітті
Досить довгий період лісосплаву карпатськими річками не регулювали та не обмежували законом. З досить інтенсивним розвитком лісової промисловості у ХІХ столітті виникла необхідність створити закон використання водних артерій, а також гостра потреба у контролі як власників, так і покупців деревини.
Вперше окремі правові норми, які мали регулювати лісосплав по річках північних схилів Східних Карпат, 1842 року було затверджено австрійським урядом. Це були правила для окремої річкової поліції Буковини та Галичини. Загальнодержавний лісовий закон від 3 грудня 1852 року містив навіть окремий від усього розділу “Про вивезення лісової продукції”, в якому містилося близько двох десятків статей. Всі ці правила стосувалися лісосплаву в Австро-Угорській імперії, до якої входила, звичайно ж, і Закарпатська область. З того часу його реалізовували, лише з огляду на спеціальний патент, термін дії якого обмежували трьома роками. У “концесії”, яку у 1907 році придбав граф Станіслав Скарбей на сплав будівельного лісу Чорним Черемошем та її притоками, було зазначено здатні місця складування лісу, час сплаву, маршрути транспортування деревини, параметри плотів і порядок використання лісосплавних споруд. До обов’язків лісосплавних контор та фірм належали також охорона державних та громадських будівель вздовж водних артерій, будівництво захисних споруд, кладок та мостів, а також компенсація збитків, які завдають прирічному населенню під час транспортування лісоматеріалів.
Деревообробна промисловість XXI століття
На зважені кроки у реорганізації лісопереробної галузі Закарпаття наприкінці 1980-х на початку 1990-х років призвели до знищення всього меблевого виробництва у краї. У ті роки Закарпатська область попрощалася із досить сильною мережею лісокомбінатів та деревообробки. На цих підприємствах працювало трохи більше ніж 40 тисяч осіб. Безперечно, закриття цих виробництв не могло не вплинути на добробут самих закарпатців. Досить довгий час закарпатці забули про те, що виробництво меблів для них може бути одним із головних промислів, причому меблі були найвищої якості. Про те, що за меблями закарпатців колись стояли цілі черги, доводилося лише згадувати.
До цього знищення виробництва одним із найбільших підприємств у цій галузі був Тересвянський деревообробний комбінат, розташований у Тячівському районі. Це виробництво мало замкнутий цикл.
Тутешній ДОК постачав деревостружкову пресовану плиту іншим підприємствам галузі. Більше того, постачало підприємство цю пресовану плиту не тільки області, а й по всій країні. Усередині підприємства працювало цілих три з половиною тисячі осіб, яких доставляли з різних населених пунктів близько трьох десятків автобусів.
Багато працівників ДОКу, звичайно ж, не змирилися із закриттям. Вони вирішили, що їм потрібно відродити меблеве виробництво. Саме тому у Бедевлі, Тересві та Грушевому вони створили невеликі приватні підприємства. І хоча цим людям необхідно було багато чого навчитися, початок було покладено. Всі ці колишні робітники навчалися основам маркетингу, торгівлі, налагодження виробництва, пошуку робочих кадрів та секретів бізнесу.
Щоб не поступатися в конкуренції закордонним виробникам привозили з Угорщини, Боснії, Сербії, Німеччини, Румунії, Герцеговини та інших країн першокласні матеріали, які використовувалися у виробництві. Також вони привезли до себе на виробництва працездатні із широким набором функцій верстати.
Вже на нових організованих меблевих фабриках використовувалися не деревостружкові плити, а з масиву дерева. Вироби виходили міцніші, а також корисніші для здоров’я.
Заступник Тересвянського селищного голови Володимира Половка зазначає, що підприємці починали з ліжок та стільців, а вже у 2015 році почали робити меблеві набори. Деякі з них працюють по десять або більше годин в своїх майстернях. Загалом у селищі меблі виробляють близько тридцяти підприємців.
Одним із найуспішніших меблярів, що володіють фабрикою, є Іван Мезеї. Він викупив землю та співпрацює з польськими інвесторами. Василь Манздюк придбав своє приміщення у колишнього сільського споживчого товариства, землю орендує.
Хоча з вирубуванням лісів для меблів є проблеми. Виробникам гостро не вистачає цінної сировини – бука. Через нестачу цієї деревини на Закарпатті її привозять із Івано-Франківської області, Рівного та Чернівців. Але підприємці не впадають у відчай і вважають, що законопроєкт про зняття заборони на вивезення потрібної для них деревини з Закарпаття лише питання часу.