Лісова та деревообробна промисловість в Україні зародилася у XVIII столітті. Відомо й те, що відомий український вчений Василь Каразін створив апарат для сухої перегонки деревини. Далі створювалися дрібні кустарні лісопильно-деревообробні та меблеві підприємства, а вже згодом відкриваються і перші лісохімічні виробництва. На останніх займалися випалюванням вугілля, видобутком живиці та оцтової кислоти, пише сайт uzhhorod.name.
Саме потреба оцтової кислоти обумовила виникнення лісохімічної промисловості Карпат. Західноєвропейські компанії Великобританії та Німеччини були першими, які замовляли оцет саме із лісохімічних комбінатів Закарпаття. Крім цього, переважна частина закарпатських лісів складалася із бука. Його не могли використовувати у меблевому виробництві через низький розвиток продуктивних сил. Також бук має властивість швидко гнити, що також позначилося на відсутності ринкового збуту. Тому його і почали використовувати у лісохімічній галузі.
Утворення лісохімічних комбінатів
Загалом в Україні було відкрито 5 лісохімічних комбінатів, і цікаво, що 4 із них на території Закарпатської області. Підприємства дісталися країні у спадок, адже на момент їхнього утворення Закарпаття належало іншим державам.
У 1868 році швейцарською фірмою у Великому Бичкові було відкрито підприємство, на якому виробляли сірчану кислоту та аміачну соду. Згодом цю фірму почали розбудовувати й відкрили там перший цех з перероблювання сухої деревини. Угорська влада тоді підписала й договір зі швейцарцями, що забезпечення деревом буде проводитися коштом державних лісів. Згодом лісокомбінат змінив власників, і наприкінці ХІХ століття він став найбільшим підприємством Угорщини. На ньому працювало 800 робітників, а потреби у деревині становили 156,9 тисяч складометрів.
У 1880 році в селі Тур’ї-Бистрій відкрили друге лісохімічне підприємство. Воно розташовувалося в історичній будівлі маєтку барона Котца. Відсутність поблизу залізниці та неякісне обладнання майже одразу роблять комбінат збитковим. Все завершилося у 1889 році, адже його купили капіталісти брати Бантліни, які згодом побудували лісохімічний комбінат у Перечині.
Єдиний лісокомбінат, який працює не на території Закарпаття, відкрито у 1896 році на Івано-Франківщині. Це був перший завод, який розташувався не у букових лісах, а у хвойних. На цьому підприємстві почали процес дистилізації деревини. З дерева можна було отримати різного роду ефірну олію.
Останнє підприємство такого типу було побудовано у Сваляві. У 1910 році віденська фінансова група Holzhandels-Arzien спільно з будапештським аграрним банком створили акціонерне товариство Szolyva із рекордним на той час капіталом 3,6 млн крон. Цей комбінат був найбільшим споживачем букової деревини Австро-Угорщини. Цікавий і той факт, що найчастіше підприємство закуповувало ліс у графа Шенборна.
Про Перечинський лісокомбінат
Вище вже згадувалося це підприємство. Його вирішили побудувати брати Бантліни, які придбали акції збиткового лісокомбінату у Тур’ї-Бистрій. Процес будівництва зайняв аж 4 роки. Невідомо, чи знали тоді брати Бантліни, що поблизу території, де пролягатиме завод, буде будуватися залізниця, адже саме ця подія стала успіхом у розвитку підприємства. У 1893 році був відкритий завод, а вже через рік у Перечині запрацювала залізниця на широкій колії. Одразу ж акціонерне товариство Bantlin підписує угоди з владою на потреби державних лісів, і її схвалюють.
Через десять років підприємство почало працювати над удосконаленням своїх потужностей. Це було зумовлено тим, що попит на товари зростав. Вже на той час фірма братів Бантлінів забезпечувала різні підприємства смолою, ацетоном, метиловим спиртом та оцтовою кислотою. У 1903 році на Перечинському лісохімічному комбінаті працювало 272 працівники. Перед початком Першої світової війни підприємство налічувало вже 450 постійних та 200 сезонних робітників.
Після війни Перечинський лісохімічний комбінат пережив період занепаду, але потім знову зазнав нової хвилі розвитку. За цей час його реконструювали та електрифікували. Була побудована заводська електростанція, а усі механізми перевели на електричну тягу. Це значно модернізувало лісокомбінат, оскільки подібні підприємства трохи відставали.
Другу світову війну Перечинський лісохімічний комбінат пережив без значних руйнувань. 27 жовтня 1944 року селище Перечин було звільнено від нацистів, а сам завод націоналізували у січні 1945 року. До кінця того ж року він почав працювати на повну потужність.
У важкі післявоєнні часи лісокомбінат давав людям роботу. На ньому працювало 748 осіб. Підприємство продовжувало виробляти оцтову кислоту, спирт, ацетон та дьоготь. У 1948 році було освоєно виробництво етилацетату, або ж, як у народі кажуть, — розчинника. Відрадно і те, що підприємство брало участь в активній допомозі місцевим жителям у відновленні будинків та господарств, які зазнали руйнувань після війни, зокрема виділялися будівельні матеріали та будувалися теплиці.
Подальший розвиток лісокомбінату
Наприкінці 50-х років минулого століття на заводі було освоєно виробництво карбамідоформальдегідних смол. Така галузь вимагала проведення реконструкції лісокомбінату. Розпочали її у 1960 році з капітального ремонту формалінового цеху. У 1962 році в експлуатацію запустили постійну реторту потужністю 75 тисяч кубометрів деревини на рік. Це був другий за потужністю подібний апарат у Радянському Союзі.
Завод постійно потрібно було оновлювати, адже лісова промисловість не стояла на місці. У 60-х роках минулого століття підприємство було газифіковано. Також для робітників комбінату було побудовано два гуртожитки та 24 житлових будинки. Загалом все це було розраховано на 400 осіб, а то і більше.
Вже у 80-х підприємство забезпечувало країну та сусідніх партнерів харчовою та технічною оцтовою кислотою, деревним вугіллям, формаліном, етилацетатом, деревною смолою та коптильними препаратами. Перечинський лісохімічний комбінат входив у число найбільш прибуткових підприємств Радянського Союзу.
Пережита криза та сучасний стан
Економічна криза 90-х не оминула підприємство. Слід зауважити, що після проголошення незалежності України державне підприємство перетворили у відкрите акціонерне товариство. Обсяги виробництва значно скоротилися.
У 1998 році власником комбінату стала група промислових і комерційних підприємств ВАТ “Поліпром”. Через 2 роки на Перечинському лісохімічному комбінаті почала знову кипіти робота. Вже у 2004 році на підприємстві збільшили потужність виробництва деревного вугілля, що значно поліпшило економічний стан фірми. Надалі керівництво підприємства працювало на міжнародний ринок. Були отримані відповідні сертифікати якості.
Перечинський лісохімічний комбінат увійшов у трійку найбільших виробників деревного вугілля Європи. Продукцію продають у найбільших мережах супермаркетів Tesco, Ahold, Lidl, Carrefour. В українських супермаркетах деревне вугілля продається під торговою маркою Grilly.
Не можна оминути й те, що комбінат став найбільшим виробником етилацетату в Україні. Крім цього, його постачають більш ніж в десять європейських країн. Західні компанії хімічної промисловості, фармацевтики та друкарства використовують етилацетат із Перечинського лісохімічного комбінату.
Відомі світові виробники меблів та лісообробної галузі використовують формальдегідні смоли, які також виготовляються на закарпатському підприємстві. Зумовлено це тим, що продукти виготовлюються зі спеціальною міжнародною сертифікацією.