Закарпаття славиться на всю Україну своїм вином. Це й не дивно, адже ще з давніх-давен у цій галузі вирощували виноград і створювали винні вироби різної проби. Більше того, герб Ужгорода, центрального міста області, виглядає як золоті грона винограду на блакитному тлі. Такий герб багато про що говорить. І хоч на Закарпатті розташовані величезні поклади солі, розвинений зелений туризм та величезна кількість деревини, все ж у більшості вона асоціюється з вином та виноградниками. Тож коли почався розвиток виноградарства та виноробства? Як воно розвивалося з часом? І які перспективи у цієї справи? Про це і йтиметься у статті на uzhhorod.name.
Рання історія виноградарства Закарпаття
Стародавні берегівські літописи дають вченим багато інформації, наприклад, що Закарпаття належить до старих районів виноградарства, які народжувалися завдяки близькості північних кордонів Римської імперії, що проходили Дунаєм. У північних провінціях імперії римські легіонери мали садити виноград за наказом римського імператора пробста у 276 році.
Більше того, у літописах також зазначено, що перші племена кочівників угорців, які прийшли зі сходу на початку Х століття до Дунайської низовини, із собою завезли середньоазіатські столові сорти винограду.
Враховуючи сприятливі кліматичні умови низовини, а також схили, захищені з півночі горами, виноградарство в XII-XIII століттях стало активно розвиватися по всій території Середньодунайської низовини.
Після того, як в 1251 році на ці землі набігла орда хана Батия, були знищені всі виноградники та інші угіддя. Для того, щоб заселити спустошену місцевість, угорський король Бейла IX у 1254 році запрошує італійських та німецьких колоністів, які розбиралися у виноградарстві та виноробстві. А сам замок Мукачево з навколишніми землями передав своєму зятю – галицькому князю Леву Даниловичу. Також король дав дозвіл закладати виноградники, виробляти та продавати вино, звільнивши їх на 10 років від податків та церковної десятини.
Історичним же центром закарпатського виноробства можна вважати Чорну гору під Виноградовим, де з давніх-давен вирощували виноград. В одному з ранніх документів згадується Виноградове як одне з головних міст виноградарства на Закарпатті. Згадка про це поселення була відзначена ще державною грамотою короля Ладислава I, яка датується ще 1093 роком. Згідно з указом, село Виноградове або, як воно називалося ,Севлюш, з людьми, землею, рухомим і нерухомим майном переходило в повну власність місцевих ченців. Умови були максимально сприятливими для вирощування винограду.
Подальша історія виноробства Закарпаття
На початку XV століття більшість виноградників Закарпаття належали монастирям. На початку XVI століття виноградарство краю починає активно розвиватися. Берегівські та мукачівські вина йшли не лише для задоволення потреб населення та дрібних феодалів, а й уперше почали потрапляти на столи королів Європи.
З першої половини XVI століття, коли східна частина Угорщини відійшла до Османської імперії, до XVII століття виноградарство на Закарпатті розвивалося під впливом виноградарських районів Причорномор’я. З Малої Азії та Балкан ввезено безліч сортів винограду, такі як Карабурну, Фурмінт, Чауш та Липовина. За часів турецького протекторату під виноградники було освоєно майже всі південні схили вулканічних пагорбів від Токая, через Середнє Мукачево, Ужгород, Виноградове, Берегове і далі до Хуста. Саме в цей час були збудовані найперші винні підвали в Мужієві та Середньому, тераси на Чорній горі.
Після підписання Карловецького світу в 1699 році закінчилося майже двовікове турецьке панування в Угорщині. Вина із Закарпатської області починають просто у величезних кількостях експортуватися до Росії, Пруссії та Польщі. Особливо набули слави середнянські вина. У XIX столітті на виноградарство Закарпаття дуже сильно почали впливати такі країни як Італія, Франція та Німеччина, з яких завозиться садовий матеріал, запозичується агротехніка. Разом із садівницькими матеріалами завозяться філоксери, які згодом знищили всі кореневласні виноградники на площі приблизно 2700 гектарів. З 1885 року починається відновлення виноградників щепленими саджанцями та сортами групи з Америки.
Період ХХ століття
Після закінчення Першої світової війни Закарпаття входить до складу Чехословаччини у 1919 році. Тому виноградарство отримало новий поштовх у розвитку. Для виконання цілеспрямованої політики в Ужгороді, Великій Бакті та Мукачеві організували виноградні маткові школи, які за дуже низькими цінами надавали саджанці. У Мужієві та Берегові створили показові винні площі, розмір яких сягав 20 гектарів, і у свою чергу служили зразком правильного, рентабельного, ощадливого ведення виноградарства. Державний та приватний сектор постійно постачали хімікатами та обприскувачі для боротьби зі шкідниками лози. У земельному уряді в Ужгороді в свою чергу було введено посаду державного інспектора виноградарства, який здійснював контроль за роботою відповідних господарств та надавав їм допомогу. Відкривалися також нові можливості для розвитку виноградарства і садівництва. Представники заводів, виробників сільськогосподарського інвентарю відвідували села з каталогами та пропонували господарям різні механізми та все необхідне для обробітку виноградників у кредит на 5 років.
У Чехословаччині взагалі з великою повагою ставилися до виноградарства. Саме тому площа виноградників з 1919 по 1935 роки збільшилася на 1000 гектарів. А державна допомога галузевим господарствам становила 7 мільйонів крон. Для сприяння продажам карпатського вина держава у Берегові, Виноградові, Ужгороді та Мукачеві проводила ярмарки. Завдяки цим ярмаркам грошова вартість виноробної продукції за 1932 рік становила 36 489 793 крон, або 33% від загальної ціни продукції.
Сучасне виноградарство на Закарпатті
На жаль, в області після багатьом відомої антиалкогольної кампанії другої половини 80-х років ХХ століття площа виноградних насаджень скоротилася більш ніж на 10 тисяч гектарів. Через це у XXI столітті площа становила 4809 гектарів, з яких лише 4361 у плодоносному віці. Та й деякі сорти виноградників стали менш плодоносними. Через все це більшість виноградників стала малопродуктивною. Тому безліч цих господарств занедбано. Усі перелічені проблеми змусили людей об’єднуватися. Саме так і з’явилося невелике товариство приватних виноробів, які у 2001 році згуртувалися до кооперативу “Берегівський виноробний край”, який став основою для створеного у 2003 році єдиного в Україні Берегівського Лицарського Винного Ордену імені святого Венцела. У 2007 році до них приєдналася обласна асоціація “Спілка приватних виноградарів та виноробів Закарпаття”. Саме ці люди почали частково та потроху відроджувати виноградарство, виноробство та історичні сорти вин. З кожним роком до них приєднується все більше і більше приватних компаній та приватних осіб, які працюють не покладаючи рук над відродженням закарпатського виноградарства. Загалом ситуація з виноградарством з початку 2000-х років поліпшилася просто в рази. І хоча є ще над чим працювати, але все ж таки культура виноградарства в Закарпатті потроху відновлюється.