На Закарпатті народилося не одне покоління великих людей. Музиканти, біологи, актори, письменники, режисери, інженери, історики та сценаристи. На превеликий жаль, серед них практично не було географів та картографів. Але тут якийсь час жив і працював Степан Львович Рудницький. Він зміг стати досить відомим на Закарпатті картографом та географом, який займався науковою діяльністю. Більше того, багато його робіт направлені допомогли не тільки Закарпаттю, а й всій Україні. Як прожила своє життя ця людина? Яких успіхів досяг? І чому лишився в історії Закарпаття? Про це й йтиметься у статті на uzhhorod.name.
Перші роки життя Рудницького
З’явився на свіи Степан Львович 3 грудня 1877 у місті Перемишлі. В той момент ця територія входила до складу Австро-Угорської імперії, нині це Польща. Вся сім’я Рудницьких була дуже освіченою. Батько Лев Рудницький був географом та істориком, який викладав в одній з місцевих шкіл. Мати хоч і була домогосподаркою, але її вважали високоосвіченою жінкою. Батьки ще з дитинства намагалися прищепити своїм дітям любов до України та її традицій. Це стало одним з основних чинників створення захоплень, та й всього життя хлопчика.
Свою першу освіту Степан отримував у місцевій школі, а після її завершення вирішив продовжити навчанння. Він вступив на філософський факультет в один з львівських університетів. В цей час хлопець почав вивчати історію. Його вчителем був сам Михайло Грушевський. На лекції цього викладача хлопець біг із великим задоволенням. Грушевський сприяв становленню Рудницького саме як вченого. Під керівництвом Грушевського хлопець зміг підготувати низку серйозних наукових досліджень про українську історію XVI-XVII століть, які в майбутньому були опубліковані у “Записках наукового товариства імені Шевченка”.
Подальша історія великого географа
Після того, як хлопець закінчив бакалавріат, необхідно було перевестися на заочне відділення, бо помер його батько і сім’я не могла собі дозволити більше оплачувати звичайну форму навчання. Саме через це Рудницькому довелося поєднувати навчання з учительством. Переважно учнями молодого педагога були діти, але іноді підлітки і дорослі люди потрапляли до нього на уроки.
Своє навчання хлопець закінчив у 1899 році. За своїм дипломом хлопець мав змогу працювати вчителем географії та історії у середніх школах. Саме цей університет допоміг в майбутньому Рудницькому ще більше заглибитися у вивчення географії.
Протягом наступних кількох років викладав географію у третій та першій гімназіях Львова, а згодом і у гімназії Тернополя. Також після закінчення Львівського університету стажувався у Берліні та Відні. У 1901 році Рудницький захистив кандидатську дисертацію з філософії. В 1902 році у Львівському інституті вивчав геологію, мінералогію, петрографія, ботаніку, зоологію та астрономію.
Цілих 10 років з 1908 до 1918 роки в ролі доцента завідував кафедрою географії Львівського університету. Більше того, викладання вів саме українською мовою.
З 1918 до 1919 роки був радником уряду ЗУНР з питань економіки та політичної географії. Готував документи з геополітики для Паризької мирної конференції.
У 1919 році під тиском польської влади емігрував зі Львова до Відня, де він працював професором економічної географії Торгової академії. В 1921-1926 роки був професором географії Українського вільного університету в Празі, став першим деканом філософського факультету, членом Географічного інституту та Державного геологічного статуту Чехословаччини. У ті роки був професором географії, деканом філософського факультету Вищого педагогічного інституту імені М. П. Драгоманова у Празі.
Період життя у Закарпатській області
У 1920 році Степан Рудницький переїжджає на Закарпаття. Сюди він приїхав заради наукових досліджень. В цей період з-під його пера виходять такі роботи як “Українська справа за становищем політичної географії” та “Україна і великодержавство”. Ці праці Рудницького, мабуть, найкращі в усій нинішній українській політології, мають досі актуальне значення для державності українського народу, розуміння своєї ролі, формування власної ідентичності цілого народу та місця у загальноєвропейському процесі демократизації країн. Всі наукові роботи Рудницького вийшли в той період, коли виникла потреба інформувати світ про українські проблеми. Рудницький у своїх працях намагався розказати про проблеми України, її політичні, національні та інші інтереси. В своїх наукових дослідженнях він виклав докази не лише для Західної Європи, а й для всіх країн світу про користь, яка б могла бути отримана від створення окремої української держави. Звичайно ж, Степан Рудницький відстоював позицію української державності.
Окрім робіт, які Рудницький написав у цей період, він підкреслював, що українська держава має формуватися в контексті геополітичних зв’язків з сусідніми державами, наприклад, Польщею. Степан Рудницький стверджував, що відсутність власної держави робить всю націю безпорадною у розв’язанні соціально-економічних та деяких інших проблем. Не створивши нової національної держави, створюються умови для утиску народів іншими.
Окрім роботи над своїми науковими дослідженнями, Степан Рудницький також допомагав у цей період Ужгородському товариству “Просвіта”. У 1924 році, перебуваючи на Закарпатті, брав активну участь у підготовці першого Міжнародного з’їзду слов’янських географів та етнографів, який проходив у Празі.
Останні роки життя великого картографа
У 1927 році в Харкові під керівництвом Рудницького було створено Українське НДІ географії та картографії. Працював у Геодезичному та Харківському інститутах, очолював Комісію краєзнавства ВУАН, Музей Антропології та етнології імені Ф. Вовка. У березні 1933 року заарештовано і засуджено до п’яти років позбавлення волі. У січні 1934 року Рудницького було виключено зі складу ВУАН та навесні 1935 року заслано на Соловки. Особливою трійкою НКВС Ленінградської області 9 жовтня 1937 року було засуджено до розстрілу. Розстріляли великого вченого в Сандармох 3 листопада 1937 року. За своє життя він був автором 70 наукових праць та статей з географії. У своїх роботах першим підготував всебічний нарис географії всіх українських земель, розробив основу політичної географії, опрацював українську географічну термінологію, видав фізичні карти України. Рудницький є автором монографічних праць, що стосуються морфології України зокрема українських Карпат та кількох розвідок з історії України. Створив велику школу українських географів, до якої входили В. Буцура, М. Іванчук, В. Баб’як, В. Геринович, М. Дольницький.
Степана Руднецького посмертно реабілітували ухвалою Військового трибуналу Київського військового округу 11 травня 1965 року, а постанову Судової трійки при колегії ГПУ СРСР 23 вересня 1933 року скасували. Всі винесенні рішення Трійки НКВС від 9 жовтня 1937 року звинувачення щодо Рудницького було скасовано, справу закрито, бо, як стверджувалося, в документі був відсутній саме склад правопорушення. У 1990 році постановою Загальних зборів АН УРСР Рудницького було відновлено у складі Академії наук.