На Закарпатті існує безліч корисних копалин. Залізо, кам’яна сіль, буре вугілля, природний газ та золото. Це лише мала частина того, чим сповнена закарпатська земля. Але, звичайно ж, одним із найдорожчих металів вважається золото. Саме цей жовтого кольору метал люблять у всьому світі, а сам він не втрачає цінності навіть у часи окупації чи війни, коли валюта може не коштувати нічого. На Закарпатті існує місце, де видобувається найчистіше золото у світі та назва у нього Мужіївське золоторудне родовище. Яка історія цього місця? Які проблеми з видобутком золота? І що відбувається з родовищем у ХХІ столітті? Про це і йтиметься у статті на uzhhorod.name.
Історія цього місця
Історія золотовидобування Закарпаття тягнеться вже декілька століть. Видобування закарпатського золота ведеться настільки довго, що вже неможливо відстежити до кінця, коли саме почали розробляти це родовище. Золото тут добували і австрійці, і германці, і турки, і угорці, і румуни, і чехи, і, звичайно, українці. В період Середньовіччя, зокрема, турки звідси вивезли за 200 років близько 20 тонн золота. І це при тому, що в ті часи видобуток був дуже примітивним. Видобували за допомогою кирки, підсвічували звичайним світильником, а вивозили за допомогою грабарок. Золотошукачі йшли за золотоносними жилами, що знаходилися в м’якому каоліні. Вони поринали вглиб не більше ніж на 200 метрів. З цього ж каоліну за часів Австро-Угорської імперії виготовляли знамениту у всьому світі віденську порцеляну. Система старих штолень досить акуратно та логічно з’єднана між собою, а в деяких місцях навіть були залишені купки руди, які були готові до промивання.
Взагалі, майже нема чого розказувати про періоди від Середньовіччя до радянського часу. Насправді, як тільки Закарпаття опинялося в складі іншої держави, вона в свою чергу намагалася по максимуму видобути з шахти золото. Це й не дивно, адже золото є дуже важливим ресурсом як мінімум для ведення війни.
Сучасна історія копальні
Через те, що це родовище єдине в Україні, не дивно, що багато хто хотів купити його. Родовище дуже довго не розробляли, бо вважали, що тут нічого не лишилося. Але в 1990 році, коли запаси в Мужіївському родовищі були підтверджені, почалася їхня промислова розробка. За цей час було видобуто лише близько 1%-2% запасів, тож можна вважати те, що родовище золота не розроблене.
Як вже було сказано вище, золото на Закарпатті звичайною фізичною працею добували з давніх-давен. Але промислова технологія стартувала лише на початку 90-х років. Рудник та фабрику будували кілька років. Налагодити видобуток золота на Закарпатті тоді дуже хотів президент Леонід Кучма. Він вимагав організувати першу виплавку золота на фабриці до виборів 1999 року, де він хотів перемогти. І вся робота з будівництва фабрики велася, виходячи з цього завдання.
Через деякий час вимога Леоніда Кучми була виконана і перше золото отримали у 1999 році. Щоправда, через такий підхід фабрика була побудована поспіхом, працювала за застарілими технологіями, на старому обладнанні, яке збиралося по всій країні та звозилося до Закарпатської області з різних державних підприємств. Тому виробництво благородного металу фактично виходило нерентабельним. Видобувалася тільки половина золота, що міститься в породі, а решта йшла у відвали разом з важкими металами.
Виробництво вимагало дуже серйозного доопрацювання, але після того, як Леоніда Кучму не було обрано на наступний термін, охочих займатися родовищем у вищих ешелонах влади не знайшлося. Тому у 2003 році фабрика фактично зупинила свою роботу. І це незважаючи на те, що за даними георозвідки запаси золота тут складали близько 50 тонн, а видобуто було лише 650 кілограмів.
Іноземні інвестори хотіли купити Мужіївське родовище, але на той момент ніхто не відгукнувся на їхнє прохання. У 2003 році золотодобувну компанію купив австралійський інвестор Крістофер Баркер, компаньйон якого був вихідцем з України та за сумісництвом громадянин Канади Богдан Конецький. У 2004 році їхня компанія Zakar Resources змогла видобути 161 кілограм золота, а у 2005 році вже 185 кілограмів. Вони б, можливо, розвивали компанію й далі, але в них почалися проблеми. Родовище хотів купити Василь Джарта, якому допомагав Олександр Маштепа. Настав час дуже довгих судів та розглядів. Через якийсь час Джарта помер, і натомість компанію захотів купити бізнесмен Валерій Бредіхін. Після закінчення Революції гідності у 2014 році власники втратили вплив та продали свої активи компанії Avellana Gold Ltd, яка належала американцю Брайану Севеджу. Він і є власником шахти вже близько 10 років.
З приходом Брайана Севеджа на копальні після досить довгої перерви почалася повноцінна робота. Усього за два роки майже з повного нуля було збудовано сучасну збагачувальну фабрику.
Проблема із забрудненням
Розробка золотоносного родовища в Закарпатті мало серйозні екологічні наслідки.
Відвали, що лежать тут із 1970-х років, містять велику кількість важких металів, які завдяки дощам потрапляють у підземні води. У ХХІ столітті біля родовища лежить понад 450 тонн відвалів, які інвестор має ліквідувати. Інакше видобуток не можна буде продовжувати.
Але Державне агентство водних ресурсів країни повідомляє, що за результатами досліджень у 2016 році вміст важких металів у водах Берегівського району не перевищує фонових значень.
Моніторинг поверхневих вод проводився у найближчих водоймах біля Мужієва. Відвал на поверхні все ж таки містить концентрацію сульфідів заліза та інших важких металів. Державна служба не заперечує цього, але водночас повідомляє, що «Закарпатполіметали» використовували екологічно чисту технологію з використанням звичайної води без реагентів.
Відвали відпрацьованих порід можна роздивлятися як потенційне джерело забруднення довкілля. Зокрема, забруднення ґрунтових вод, які люди використовують для пиття, відзначили у відомстві. У Державній службі геології та надр вважають, що переробкою відвалів повинен займатися той, хто має дозвіл на надра. До кінця це питання так і не вирішено.
Страхи людей та неможливість видобутку золота в інших регіонах України
Місцеві жителі дуже стурбовані тим, що відновлення видобутку може бути шкідливим для них самих. Тому багато хто пропонує відмовитися від видобутку золота, а розвивати в селі туризм.
Однією з причин занепокоєння є можливе використання технології ціанування. Цей спосіб є надзвичайно шкідливим для навколишнього середовища, але, за словами директора КРК, технологію ціанування вони не використовуватимуть.
Ціанід є найдешевшим способом отримання золота, але з такої руди, як у Мужієво, добути його неможливо. Занадто велика кількість інших речовин перебуває у шахті крім золота, як стверджує представник компанії в Україні Микола Гожик.
Доктор геологічних наук Володимир Михайлов наголошує, що розробка інших українських родовищ стримується відсутністю фінансування на проведення розвідувальних робіт та інвестицій. Основною причиною цього є законодавство, за яким інвестори дуже бояться вкладати гроші в українське золото. Тому найближчі роки Мужіївське родовище буде єдиним в Україні.