Кожне місто, село та місце в Закарпатській області мають свою історію. У кар’єра дуже довга і важка історія. У XXI столітті Радванський кар’єр є природною пам’яткою краю. Історики наголошують, що вулканічна височина утворилася ще 7 мільйонів років тому при формуванні сучасних гірських хребтів. То яка ж історія у цього місця? Що відбувається з ним у ХХІ столітті? І що з нього видобували? Про це і йтиметься у статті на uzhhorod.name.
Рання історія цього місця
Вчені вважають, що цей вулканічний купол утворився ще кілька мільйонів років тому. Загалом це прекрасний краєвид, який утворений базальтовими стовпами, які просто нависають над штучним озером, а в свою чергу каміння природа змогла розфарбувати в різні кольори та з досить дивними візерунками.
Вчені кажуть, що Радванська гора була заселена ще за часів кам’яного віку. Підтвердженням цього є понад 5000 різних знарядь праці, які були знайдені у товщі гори наприкінці 1950-х років. Це місце є одним із найстаріших поселень первісних людей на території Ужгорода, поряд із знайденими поселеннями Замкової гори та на території Оноківців. Цю інформацію підтверджують досить відомі дослідники Ужгорода, зокрема Йосип Кобаль та Тетяна Літерате.
Професор УжНУ Сергій Федака теж торкався цього питання. Наприклад, на думку Федака, дослідити історію та археологію поселень на цьому місці досить важко, адже місто стоїть на вулканічних породах. Саме тому всі знахідки на Радванській горі справді унікальні.
Про цей кар’єр мало що відомо, тому що він не був під пильним наглядом дуже довгий час. Лише у 1912 році в місцевій газеті «Ung», яка була дуже популярною на той час, один журналіст пише статтю про нове підприємство, яке запрацювало в Унгварі (нині Ужгород). У той момент селище було досить маленьким, тож кожна новація викликала великий інтерес і була його об’єктом гордості. У газетах писалося, що у східній околиці Родванца є кар’єр. Звичайний кам’яний кар’єр, продукцію якого тоді зовсім недавно почали використовувати хіба що для мощення доріг. У ті роки знайшли в цьому кар’єрі цікавий і рідкісний мінерал, ще дорожчий і міцніший за мармур – угорський чорний граніт.
Підприємство було відкрито у 1911 році. Воно складалося з двох частин, а саме гранітної, де його добували під відкритим небом в Родванці, а шліфували ж камінь, надаючи йому гарного чорного кольору, на заводі, що розташований неподалік Православної набережної та прилеглих територій. Журналістам того часу пояснювали, що завод було відкрито у новому промисловому районі міста, де вже працювали підприємства з виготовлення коробок, машинобудівний завод, ремонтна майстерня та завод, на якому виготовлялися печі. З переліку цих підприємств можна дізнатися хіба що ливарну Людвіга Козара, де справді виготовляли печі. Тож можна припустити, що промисловий район охоплював сучасні вулиці Митрака та Робочої.
Власником кар’єра та шліфувального заводу були місцеві брати Голоси та інженер з Мішкольця Мор Унгар. Нові підприємства змогли надати 70 нових робочих місць, а також запланувати та працевлаштувати 20 випускників місцевої школи для глухонімих дітей. Завод був збудований за сучасними технологіями того часу. Наприклад, тут була велика подрібнювальна машина у дворі. Її привезли з Америки, при чому дали її в користування абсолютно безкоштовно як випробування. Таких машин під час відкриття заводу було лише дві, одна розташовувалась тут, а друга подрібнювальна машина працювала на той час у Відні.
Після закінчення Другої світової війни з приходом на Закарпаття радянської влади підприємство було націоналізоване і згодом з’явилося Радванське кар’єроуправління. У планах тодішньої комуністичної влади це підприємство мало серйозні перспективи. Тому поруч із самим кар’єром побудували завод, де камінь, що видобувається, подрібнювали. Безумовно, перший завод був закритий.
Згодом головне призначення було втрачено, і цей кар’єр уже багато десятиліть є одним із найбільш відвідуваних місць відпочинку для ужгородців. Тут, наприклад, часто медитують, тренуються бігуни, готуються до змагань ватерполісти, у вихідні сюди приходять сотні городян зі своїми дітьми поплавати та просто відпочити.
Смерті у кар’єрі
Про всі жертви, звичайно, невідомо, але деякі імена назавжди залишилися в історії. У 1942 році на кар’єрі під час вибухових робіт загинув батько восьми дітей Янош Болаж. У тому ж році там помер чотирнадцятирічний підліток, затиснутий між вагонетками, коли він пробрався з іншими дітьми на об’єкт пограти. У 1943 році працівник Мігай Юрко з Горян намагався відокремити камінь, коли стався завал й на голову чоловікові посипалося каміння. Йому було лише 37 років. Врятувати його не змогли та без годувальника у сім’ї залишилося шість маленьких дітей. У лютому 1944 року величезний камінь упав на робітника Яноша Пюффера, який працював на видобутку каміння близько 25 років. Цей чоловік сам виховував чотирьох дітей. Звичайно ж, діти, після смерті батька залишилися сиротами, тому їх забрали до дитячого будинку.
Призначення Радванського кар’єра у XXI столітті
На сьогодні існуючі вулканічні породи становлять особливий інтерес для компаній з виробництва будівельних матеріалів. Саме в кар’єрі видобуваються матеріали для будівництва хороших автомобільних доріг, насипів для залізничних колій та інших подібних речей. У кар’єрі проводиться розробка базальту та гряди, який має темно-сіре забарвлення. Загалом Радванський кар’єр займає територію близько 5 гектарів. Згідно з легендами, озеро, утворене тут, сформувалося всього за добу. Ще в XX столітті під час розробки кар’єра робітники дісталися водоносного горизонту, внаслідок чого потужностей наявних помп для відкачування води виявилося недостатньо і вся техніка з комунікацією опинилася на дні сучасної водойми, глибина якої приблизно 40 метрів. Фото з тих часів майже не залишилося. Тому до кінця навіть незрозуміло, наскільки важко було добувати тут камінь і на яку глибину опускалися шахтарі.
Небезпека та міфи
Закарпатські дайвери спростували чимало міфів, наприклад, про сомів, що мешкають на дні кар’єра, та величезну кількість скинутих у бандитські 90-ті легкових автомобілів з трупами. Хоча все ж таки колись було знайдено автомобіль у кар’єрі. Але крім нього ще в кар’єрі знаходили величезну кількість різного сміття: велосипеди, пляшки, автомобільні шини, різного роду залізяки та інший мотлох, який у водойму постійно кидають відпочивальники та місцеві жителі.
А ще це неприродне водоймище досить небезпечне. Щороку там гинуть люди, й все тому що вода в кар’єрі глибока і досить холодна. Якщо поверхня добре прогрівається, то на глибині кілька метрів температура може досить різко впасти, що у багатьох випадках призводить до нещасних випадків. Саме через невлаштованість пляжу на кар’єрі офіційно купатися заборонено. Хоча місцевим жителям це, звичайно ж, не заважає порушувати заборону. Штрафи за це передбачені, але ніхто не поспішає їх виписувати. Незрозуміло, чому саме склалася така ситуація, але факт залишається фактом: люди прекрасно купаються в Радванському кар’єрі. Більше того, сюди приїжджають люди із сусідніх областей та навіть країн, щоб насолодитися водою та краєвидами Радванського кар’єра.