У землі Закарпатської області є безліч корисних ресурсів. Золото, вугілля, ртуть, перліт, лігніт, бентоніт, цеоліт, германій, ртутні мінерали і, звичайно ж, газ. Для багатьох дивно, що на Закарпатті є величезна кількість кубометрів газу, яким можна повністю забезпечити не лише область, а й більшу частину України. Яка історія видобування газу в Закарпатській області? Як його видобувають у ХХІ столітті? І скільки ж газу знаходиться на Закарпатті? Про це і йтиметься у статті на uzhhorod.name.
Які родовища існують зараз?
Відповідно до Державного балансу запасів корисних копалин, у Закарпатській області розвідано чотири родовища газу, зокрема Солотвинське – 352 мільйони кубометрів та три Мукачівські западини: Королівське та Станівське – 217 мільйон кубометрів та Російсько-Комарівське – 2,044 мільярди кубометрів. На жаль, видобуток природного газу проводиться лише на двох родовищах, а саме Солотвинському та Російсько-Комаровському за 15 кілометрів від Ужгорода.
Газові ліцензії на три ужгородські газові родовища належали ЗОА “Тисагаз”, але на початку 2011 року International Energy Corporation підписала лист про наміри викупу компанії “Тисагазу” орієнтовно за 17 мільйонів доларів. Згідно з даними, видобуток газу на цих родовищах перевищував 28 тисяч кубометрів на добу. Канадська компанія вважає, що за повного розвитку цих покладів і з урахуванням попутного газу обсяг видобутку можна збільшити приблизно в 15 разів.
Також слід зазначити, що на Закарпатті було знайдено запаси сланцевого газу, який складається переважно з метану. На думку фахівців ДК “Укргазвидобування”, західний нафтогазоносний регіон, який охоплює Передкарпаття, Закарпаття та Волино-Поділля, є найбільш перспективним для видобутку сланцевого газу в Україні.
Проблеми газових родовищ Закарпаття
У структурі споживання газу відбуваються значні зміни. Наприклад, менше цього палива використовують підприємства теплокомуненерго, що пояснюється переведенням на автономне опалення бюджетних установ та побутових споживачів. На превеликий жаль, це не завжди здійснюється з урахуванням пропускної спроможності газових мереж, особливо внутрішньобудинкових.
У Закарпатській області останніми роками продовжуються роботи з пошуку та введення в дію нових родовищ природного газу. Запаси чотирьох розвіданих у краї родовищ складають лише 0,25% від загальних запасів України, а експлуатуються, як було зазначено вище, лише два родовища – Солотвинське та Російсько-Комрівське. Видобуток газу зі Станівського родовища припинено через винесення значної кількості пластової води з Королівського, бо газ там дуже низької калорійності.
Пошукові роботи провадяться на семи площах. Спеціальними дозволами тут володіють два видобувні підприємства – ДК “Укргазвидобування” та ЗАТ “Тисагаз”. Ці підприємства шукають газ у Рахівському, Шахівському, Мукачівському, Великоберезнянському, Тячівському та Виноградівському районах. На жаль, на результаті позначається брак коштів. Але, крім цього, також і те, що помітно обмежила свої роботи Берегівська геологорозвідка.
Проблема видобутку газу в Закарпатській області полягає в тому, що родовища віднесені до тих, які важко видобувати. У паливі міститься підвищений вміст азоту та вуглекислого газу. Експлуатація Становського, Королівського та Російсько-Комарівського родовищ низькорентабельні через незначні запаси, низьку проникність газоносних пластів, некондиційність газу. Тому він потребує змішування з паливом, яке знаходиться у газових мережах. Тому з огляду на дані запаси газоносних родовищ, якості газу та потреби населення області можна говорити лише про часткове забезпечення краю своїм блакитним паливом. Щоправда, як зізнаються багато експертів, це лише тимчасово. Із сучасними технологіями вже зараз можна видобувати більше якісного газу. А якщо врахувати, що наука не стоїть на місці, то згодом можна буде отримати газ у ще більш чистішому вигляді. В свою чергу, цим газом можна буде забезпечити приблизно половину країни.
Що кажуть вчені про видобуток газу на Закарпатті?
Перший заступник голови АТ “Укргазвидобування” у регіоні говорить про те, що на Закарпатті ще немає глибокого буріння, тільки почали проводити якісну сучасну сейсміку в Карпатах. Крім того, розвивається і нове родовища “Люта” на Закарпатті. Незабаром там облаштують перший в Україні віртуальний газопровід: перевозитимуть газ автотранспортом, оскільки мережі газопроводу недостатньо. Віртуальні газопроводи застосовуються, наприклад, в США.
Але це далеко не все. Доктор геологічних наук та за сумісництвом провідний науковець інституту геології та геохімії Ярослав Лазарук вивчав газовидобуток на західній частині України кілька років і стверджує, що настав час для того, щоб розпочати глибоке буріння.
Світовий стандарт буріння у наші дні – 5 кілометрів, залежно від тієї чи іншої досяжності технічних глибин. Інша річ – скільки це буде коштувати та наскільки воно економічно вигідно. У східному регіоні України, наприклад, газ видобувається вже на глибині 5-5,5 кілометрів, що цілком рентабельно там.
Сучасна видобувна галузь дуже відрізняється від тієї, яка була, наприклад, 10 років тому. У всьому світі кардинально змінився підхід до енергоджерел, технологій видобутку та геологічного вивчення. А, за словами вченого, Закарпаття потребує нових сервісів, нового обладнання, технологій для видобутку, але, звичайно ж, в це потрібно вкладати гроші. При цьому багато вчених вважають, що газовидобуток менш шкідливий для навколишнього середовища, ніж будь-яка сучасне сміттєве звалище.
Що відбувалося на Закарпатті вже у 2020 році?
Засновником “Тисагазу” є “Каб Енерджі Інк” – американська компанія з пошуку видобутку вуглеводнів. Усі нафтогазові активи компанії розташовані на території України. Третина ліцензійних ділянок у межах Закарпатської області. Як розповідав директор “Тисагазу”, основним напрямом діяльності товариства є пошук та розвідка родовища нафти, газу та інших корисних копалин та їх розробка. У 2015 році товариство сплатило 47 мільйонів гривень податків до бюджету. Тоді добовий видобуток перевищував 100 тисяч кубометрів газу на добу.
На жаль, у квітні 2016 року виробництво на Російсько-Комарівському родовищі було зупинено через те, що у природному газі зі свердловин вміст азоту перевищував допустиму норму за Кодексом газорозподільних систем. У 2017 році компанія “Каб Енерджі Інк” інвестувала майже 1,5 мільйона доларів у відновлення виробництва родовища. Інвестори витратили величезні кошти та зусилля для пошуку та розробки вуглеводнів. Після сейсмічних досліджень було обрано перспективні точки буріння.
Директор “Тисагаз” також зазначив, що після короткочасного відродження газодобувна галузь в області пішла на спад через зниження видобутку. Так, якщо в 2019 році видобуток точно становив 3000 кубічних метрів на добу, то вже в 2020 – лише 1000. Безумовно, підприємство намагається розв’язати всі проблеми, але це не так просто, як здається. В підприємство вкладають мільйони доларів кожного року, щоб можна було добувати якомога більше якісного газу.
